Батьківщина чи вітчизна?

Академічні словники української мови подають два слова – Батьківщина та Вітчизна, як синоніми, при тому зазначаючи, що Вітчизна звучить піднесено й урочисто.

Для мене слово Вітчизна завжди викликало певну неприязнь, як і спільнокореневі співвітчизник чи вітчизняний, йдеться саме про звучання даних слів. Вживала і вживаю я їх тому вкрай рідко. Від них віддавало мені певною радянщиною, і перш за все виникала асоціація з терміном Велика Вітчизняна Війна, який нарешті (краще пізно ніж ніколи) відмінили в Україні, бо великою та війна була хіба що за кількістю жертв (а не великих звершень і перемін), і для українців зовсім не вітчизняною, а загарбницькою.

Але все своє дитинство найчастіше я чула слово Вітчизна саме в контексті Великої Вітчизняної Війни, це слово мені не подобалось і навіть трохи дратувало.

Інший момент це корінь слова:  вітч– від вітець  у слові Вітчизна і батьк– від слова батько (хоча, дуже б хотілось, щоби походило від слова батьки) у слові Батьківщина. Хоча і Вітчизна, і Батьківщина жіночого роду, корінь має чоловіче начало – вітець, отець, батько, тато. Тобто Батьківщина і Вітчизна – це батьківська (батькова) земля, на якій проте розмовляють материнською мовою.

Поряд з рідко вживаним в українській мові словом вітець (його можна сміливо розглядати як діалектизм, бо навіть у молитві зустрічаємо «Отче наш»), часто вживаним є слово вітчим, яке має відмінне значення, проте більш співзвучне з Вітчизна, аніж вітець, що додає ще більшого осадку у звучання слова Вітчизна. Цікаво, що академічні словники подають і слово Вітчина як діалектне до Вітчизна.

Варто додати, що особлива популярність вживання слова Вітчизна припадає на радянське минуле, коли в мовній політиці шаленими кроками відбувалась русифікація української мови, і Вітчизна більше, ніж Батьківщина, співзвучало з російським Отечество.

І хоча походження слова Вітчизна досить спірне (навіть у словнику Грінченка ми зустрінемо слова Отчизна, Отчина, а у Франка вірш «Де єсть руська вітчина?»), то менше сумнівів щодо радянщини викликають слова співвітчизник чи вітчизняний, які є кальками російського соотечественник і отечественный.

Крім того, досить цікавим є перехід з о– на ві– на початку слова, який закріпився в українській мові у багатьох словах. Крім префіксального від– , який у російській залишився од– і в польській od-: відкривати, відчувати, відповідати, відректись і т.д., у словах з о– в складі кореня слова теж спостерігаємо перехід у ві-:

вікно (на противагу рос. окно чи поль. okno),

вівсянка (рос. овсянка і поль. owsjanka) поряд зі словом овес;

вісь (рос. ось);

вівця (рос. овца, поль. owca), поряд з тим ми говоримо овеча шерсть і овечка.

У інших випадках було надано перевагу словам з о-: крім уже згаданих овес, овечка, ми говоримо сучасною українською

око (хоча і існує майже забутий варіант віко, вічко, крім того у словосполученнях дивитись у вічі чи віч на віч);

отець (а не вітець, проте Вітчизна).

Цікавим і незаперечним є утворення слова вікно від око (віко) з додаванням частки (суфікса) –н-, що згодом стала частиною кореня самостійного слова вікно (до речі, таким співзвучним з англійським window).

Але повертаючись до слова Вітчизна. Здається, що не мені одній слово Батьківщина миліше за слово Вітчизна. І маю я тут на увазі не Юлію Тимошенко з її однопартійцями, а сучасні українські літературні твори і пісні, де слово Батьківщина зустрічаємо дійсно часто, Вітчизна ж практично відсутнє, і дуже сумніваюсь, що проблема в тому, що українські автори перестали звертатись до урочистої форми Вітчизна, як про це слово пишуть академічні словники.

Крім того, все частіше зустрічаємо в сучасній українській мові слово співгромадянин, а не співвітчизник, чи український виробник замість вітчизняний виробник. 

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Уляна Добріка

Філолог за освітою, педагог за покликанням. Життєве кредо: «З видимого пізнавай невидиме» (Г. Сковорода)

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: