Біженці – це колективна відповідальність, а не колективна зневага

Вже кілька тижнів моніторю, хто, що, де і як каже про біженців і роблю висновок, що позитивно-співчутливого або хоча б нейтрального ставлення до проблеми майже немає. Мене дивує, що весь свій гнів, породжений страхом і безпомічністю (бо ситуація справді унікальна і не пророкує Європі нічого доброго), люди виміщають саме на біженцях, фактичних жертвах, а не на тих, хто їх такими зробив. Зляться не на Асада, не на Європу, чи Америку чи Росію, чи Іран, чи Ізраїль, чи Саудівську Аравію, чи Ісламську Державу – мабуть, найстрашніше, що породив ісламський радикалізм, – а саме на біженців. Чому так? Назвавши їх всіх брехунами, терористами і негідниками, вже не треба їх шкодувати? З метою економії почуттів?

Ніхто не стає біженцем добровільно. Біженець – це втрата особистості. Втікаючи, людина уподібнюється до тварини, мета якої вижити за будь-яку ціну. Така неймовірна кількість біженців, яка зараз штурмує підступи Європи, ще раз доводить, що не може в одній частині світу панувати розкіш і свобода, а в іншій – убозтво, хаос і смерть. Світ так чи так прагнутиме балансу сполучених судин. Біженці – це наслідок, а не причина всіх бід. Злитися на них – те саме, що злитися на комарів біля болота чи рій ос в кіоску з виноградом і кавунами. Поширюючи відео з ядучими коментарями, на яких натовп агресивних “тварин” прориває хорватські чи угорські кордони, ніхто чомусь не згадує про абсолютний провал європейської дипломатії в Сирії. Кому, як не українцям, краще знати, що означає ця вічна європейська “глибока стурбованість”, ці залаштункові ігри і подвійна мораль? “Європейці їм нічого не винні!”. Винні.

У своєму праведному гніві ніхто не згадує про багаті країни Перської затоки, безпосередніх сусідів, які просто закрили свої кордони і від початку війни прийняли нещасних кілька сотень. Де мусульманська солідарність? В результаті основний удар припав на відносно бідні країни: Ліван, Йорданію і Туреччину, які, природно, не можуть дати собі раду з мільйонами. Щоб подивитися, в яких умовах біженці живуть вже роками, і зрозуміти, чому вони платять останні гроші сталкерам, щоб виїхати з таборів будь-куди і будь-як, морем, сушею, пішки, тонучи в Середземному морі і задихаючись у кузовах вантажівок, задайте в пошук Jordanien Flüchtlingslager (німецькою або англійською буде більше фото).

Тут же й пояснення іншого поширеного стереотипу: “Основна маса біженців – мужики 18-35 років”. Не основна, але це правда, що кількість чоловіків і хлопців серед біженців трохи вища, ніж кількість жінок і дівчат. Тільки не тому, що всі вони – бойовики ІД. Просто більшість сімей можуть заплатити нелегальним перевізникам в Європу лише за одну людину, тому відправляють найвитривалішого і найсильнішого з-поміж себе у надії, що він доїде, отримає статус біженця і зможе перевезти до себе решту. Увесь процес займе не менше двох років (якщо чоловік доїде живим, звичайно). Дружина і діти чекають в таборах, де їм загрожує голод, хвороби і зґвалтування.

У своєму праведному гніві ніхто не згадує про роль Саудівської Аравії, Катару, Ірану та Ізраїлю, які фінансують свої інтереси у цій війні і не в останню чергу саме тому в ній так багато фронтів, де всі б’ються з усіма, а ціле покоління сирійських дітей виростає в підземеллях, не знаючи, що таке школа. В Сирії немає “сторони добра”. Опозиція слабка і веде міжусобні війни. Це те, у що еволюціонувала б Самооброна Майдану, якби в українській революції переміг силовий варіант.

Ще один, невидимий, фронт – протистояння Америки і Росії. Знову ж таки, кому, як не нам про це знати? Америка підтримує групи опозиції, Росія – диктатора Асада. Тепер, коли підтримка Росії стала очевидною, зникає надія на можливе порозуміння між опозиційними групами і урядовими військами на умові відставки Асада. Відставка Асада могла би дати надію. Але нє. Всепобєдітєль і всеасвабадітєль ще не всіх асвабаділ. Російський інформаційний простір з усіх сил відбілює Асада, називаючи його мало не героєм, який самотужки бореться з тероризмом світових масштабів, хоча ця людина є першопочатковим винуватцем громадянської війни і тільки на захисті його одного, однієї людини тобто, в Сирії вже загинуло 10 тисяч солдатів.

Безумний, безумний світ. І в цьому безумному світі нікому не було і не має діла до людей. Вони тут лише статистика, похибка і перешкода. Тварини, які біжать, бо хочуть вижити. І вони будуть бігти. Добрі і погані, виховані і не дуже. Подобається це комусь чи ні. Біженці – це колективна відповідальність, а не колективна зневага.

Вчора вперше встрягла в якусь ФБ-дискусію, і дядечко, пояснюючи, чому не можна ЇХ пускати, перелічує всі можливі кліше, а наостанок каже: “Вони розмножуються у геометричній прогресії”. Це расизм, відповідаю я. На що дядечко у праведному гніві заявляє буквально: “Відколи це констатація факту стала расизмом, вибачтеся негайно!”.

Безумний світ, сповнений страху, смерті і агресії. Наша реальність.

Автор Таня Малярчук. Передрук із ФБ-сторінки за згодою автора

Фото з ФБ-сторінки Тані Малярчук

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

3 коментарі

  1. iich schreibe auf deutsch,weil keine kiriliza habe ,ich habe nicht wirklich mitleid mit der iraner,weil die sind gewohnt nichts zu tun und haben alle zwei jahren von UNO hilfe bekommen und jetzt, wo die hilfe gekürzt wurde, alle rennen zu uns…..auf weiteren leichten lebenshilfe…..
    bei uns auf der majdan auf monate lang ordnung wurde vvon unseren menschen doch geschaft,eine kleine republiek ist gebaut,warum die es nicht können,die alle haben keine beruf, nicht gebildet,aber viele,viele kinder….
    ..ist böse aussage,aber doch war…

    • Годун Катя
      Годун Катя написав(ла)

      Якщо ви беретеся коментувати такі теми, то мали б хоча б знати, що іранці не є біженцями, там немає війни.
      Є Ірак – це зовсім інша країна. От звідти є біженці, а ще з Сирії та Афганістану.
      Якщо ви не розбираєтесь в питанні, то краще не коментуйте.

  2. Elfi Kater написав(ла)

    З Ірану також є біженці,що цілком не дивно ,враховуючи державний устрій країни. Чи може знайдуться серед цивілізованих людей бажаючі жити під ярмом шаріату ,покладеного в основу законодавства? Страта повішанням,тілесні покарання,а для жінки ще й можливість бути силоміць виданою заміж, з будь-якої примхи чоловіка вигнаною, при тому що самій добитися розірвання шлюбу надзвичайно важко. Батьківські права -виключно для батька. Смертна кара передбачена за перелюб (з невідомих причин судилища проводять лише над жінками), гомосексуалізм,зневагу до ісламу. Народжених в мусульмансьних сім’ях за зміну віросповідання теж чекає страта. Я особисто знайома з багатьма вихідцями з Ірану. Більшість працює,бо тільки маючи роботу і житло можна привезти сім’ю і отримати громадянство. Зустрічалися і одверті нероби і всякі махінатори. А також кілька падлюк,які після отримання громадянства з австрійським паспортом спокійнісінько вирушають до країни,де були так “жорстоко переслідувані”.Як і всюди-є люди і є людиська. Дорікати неосвіченістю можна лише людям,які не вчаться попри наявність умов для цього. Щодо народжуваності- Європі потрібні діти. Але правильно виховані. Для цього треба виховувати батьків. Мігрантів,колишніх вихованців дитбудинків,неповнолітніх -словом ,в кого є потреба. Прислів’я”чого Івасик не навчиться…” неактуальне . Соціальна реклама привела до того,що багато жителів сортують і викидають у відповідні баки побутове сміття,захищаються від ВІЛ та інших інфекцій, не дають волі рукам в сім’ї. Для багатьох жінок незалежно від походження через бідність планування сім’ї є чимось нереальним. Там,де чоловік-вихований у патріархальній родині мачо,тільки за допомогою контрацептивів для жінок можна очікувати зниження народжуваності. Все інше-гра в “російську рулетку”. Проте жодна організація не вважає це проблемою-найкрикливіші феміністки включно. Вірогідно, багато сірійців не хочуть воювати. За кого? Важко сказати,хто найбільший мерзотник. Не виключено,що й терористи поміж них затесалися.Після другої світової війни чимало нацистів теж зуміло перебратися за океан-часто з документами своїх жертв… Хочеться вірити,що політики нарешті досягнуть згоди щодо розподілу біженців між країнами . Тоді вже буде видно,хто не хоче жити в одній із східноєвропейських країн,той просто заробітчанин ,до якого треба вжити відповідних заходів.

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: