«Фелікс Австрія» німецькою: інтерв’ю з перекладачкою

Перекладачка з української на німецьку Maria Weissenböck поділилася зі Storinka.at враженнями про роботу над «Фелікс Австрія» Софії Андрухович. У німецькому перекладі книжка матиме назву «Der Papierjunge».

Скільки часу зайняла у Вас робота над перекладом «Фелікс Австрія»?

Я працювала майже рік над романом, котрий у перекладі називається «Паперовий хлопець». Але, оскільки у нас троє маленьких дітей, я, звичайно, працювала не цілими днями…

Софія Андрухович детально вивчала побут й історію міста, про яке писала в романі. Чи робить те саме перекладач? І якими джерелами послуговується?

Так, однозначно. Я намагалася знайти якнайбільше інформації про тогочасні реалії. Найчастіше користувалася Інтернетом, але для перекладу деяких тем шукала собі експертів. Наприклад, щодо питань моди того часу: як усе виглядало, як називалося.

Перекладач повинен перевірити дуже багато інформації. Принаймні я так вважаю. Автори іноді роблять помилки, і дуже не хочеться їх повторювати. Ще є такий нюанс: якщо автори роблять помилки, їм це вибачають, а от перекладачі, як правило, вважаються поганими, якщо роблять (або повторюють) ці помилки.

Чи доводилося радитися з самою письменницею щодо перекладу?

Я дуже рада і вдячна, коли можу порадитися з автором. По-перше, українська – не моя рідна мова, і деяких нюансів я просто не відчуваю. По-друге, коли перекладаєш текст, мусиш його набагато точніше розуміти, ніж коли його просто читаєш. Тому я багато переписувалась із Софією, уточнювала реалії або історичні факти… Якщо автор знає німецьку, трапляється, що він хоче перечитати переклад і зробити свої зауваження.

Фото: www.minprom.ua

Фото: www.minprom.ua

Що становило найбільші труднощі для перекладу? На що доводилося найбільше зважати?

Важко було зберегти стиль Софії: вона дуже детально описує, вживає багато прикметників. Німецькою я б назвала її стиль «blumig».

Німецький читач до цього більш «чутливий», якщо так можна сказати. У німецькій мові важко вживати більше двох прикметників поспіль, до того ж такий стиль може швидко набриднути. Тож я часто мусила знаходити «золоту середину». І ще багато часу забрали пошуки інформації про час та події, описані в романі…

А який уривок із книжки Ви з найбільшим задоволенням перекладали?

Чесно кажучи, я не пам’ятаю… Мабуть, найбільше задоволення отримала від перекладу тих уривків роману, які перекладалися «на одному диханні».

Чи лишається щось, що не україномовний читач втрачає в перекладі? Що він може не зрозуміти або зрозуміти інакше, ніж українець?

У перекладі завжди багато чого втрачається. До певної міри, наприклад, втратилася багатомовна атмосфера Станіславова: в німецькому тексті важко відтворити польський акцент або молитви польською мовою. Також, звичайно, часто втрачається гра слів, деякі жарти, певні метафори…

Як Ви вважаєте, чи цікавий буде цей роман німецькомовним читачам? Чому?

Я думаю, що так. Мені дуже подобається світ Торна й ілюзія, яку вдалося створити авторці. Тому переконана, що роман сподобається не лише тим, хто вже й так цікавиться Україною та її історією.

Інтерв’ю провела Ганна Гнедкова.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: