Роман “Соня” німецькою: інтерв’ю з Катериною Бабкіною та Клавдією Дате

Роман “Соня” української письменниці Катерини Бабкіної незабаром стане доступний для австрійського читача. “Соня” – перший роман Катерини Бабкіної, який побачив світ у 2013 році та увійшов до довгого списку “Книга року BBC”. Напередодні його виходу в видавництві Haymon ми поговорили з авторкою книжки та її перекладачкою на німецьку мову Клавдією Дате.

Storinka.at: Із чим пов’язане рішення перекласти назву роману “Соня” подібним чином: “Сьогодні я їду в завтра” (Heute fahre ich nach Morgen)? Як це змінює – якщо змінює, на Вашу думку, – акценти?

Катерина Бабкіна: Сподіваюся, це не змінить акцентів зовсім. Заміна назви – таким було рішення австрійського видавця, ми довго дискутували про це, спершу нова назва не здалася мені вдалою. Але з іншого боку – що може бути приємніше для письменника, аніж довіритися видавцеві з його відділом аналітики, маркетингу і продажів і вірити, що все буде зроблено якнайкраще? Тому я тут в усьому сподіваюся на компетенцію Haymon та їхнє знання німецькомовного читача.

В описі роману для німецькомовного читача “Соню” окреслюють як подорож у “світ почуттів молодої сучасної жінки”. Чи цікаво буде в цій подорожі чоловічій читацькій аудиторії? Що показує український досвід?

Катерина Бабкіна: Український досвід показує, що дуже цікаво. Соня – не жіночий роман. Це подорож насамперед не у світ почуттів, а в світ різних світоглядів, характерів, подій і пригод.

А от якби Соня раптом ожила зі сторінок роману, Ви могли б із нею потоваришувати? Що в ній Вам імпонує, а що, можливо, ні?

Катерина Бабкіна: Я би обов’язково з нею потоваришувала. Соня розумна, легковажна, красива, довго залишається в доброму гуморі, вміє дізнаватися і пізнавати світ з усіх його боків. Правда, не дуже добре водить.

На перший погляд мова роману здається простою, але насправді іноді вона незвична і близька до поетичної. Чи вдалося передати цю її особливість у перекладі?

Клавдія Дате: Це справді так: з одного боку, текст написаний легко, з іншого – містить багато поетичних моментів. Тож розважальна оповідь перемежовується з ліричними вставками. Це означає, що під час перекладу ця зміна викладу повинна бути добре маркована. Читач має помічати, що тут пише поет. Ліричні пасажі вимагають такого ж перекладу, як і вірші. В інших пасажах важить перш за все те, щоб текст вільно линув.

Котрі місця в тексті стали проблемою під час перекладу, чи були такі, щодо яких довелося радитися з авторкою? 

Клавдія Дате: Я загалом у кожному перекладі підтримую взаємне спілкування з авторами. Завжди є місця, які перекладач інакше інтерпретує, інакше розуміє. Також характерні для певної країни речі потребують іноді уточнень. У цьому тексті були деякі імена та місцини, щодо яких у мене виникали питання, наприклад, Бесник, циганча, або Геня Житомирський, єврейський хлопчик, котрий також відіграє свою роль у книзі.

Втім, Україна, здається, присутня в “Соні” не набагато більше, ніж Німеччина чи Чорногорія. Можна сказати, що вона подолала кордони країн ще задовго до появи перекладу. Тепер, коли роман справді виходить за межами України німецькою мовою, чи близькі будуть його образи та реалії німецькому читачу?

Катерина Бабкіна: Дуже на це сподіваюся, інакше видавець не придбав би права на книгу (усміхається).

А Вам як читачці, яка сцена або який абзац у романі видалися найцікавішими – і чому?

Клавдія Дате: У книзі багато цікавих сцен, та й взагалі цікаво поставити собі питання: “Чого ми прагнемо в житті? У чому полягає справжнє чудо?”. Роздуми над питанням, чи варто прагнути вічного життя, були для мене дуже оригінальними. Тут належить згадати також сцену з жінкою коло повороту, котра тим тільки у вільні хвилини і займається, що їздить на цвинтарі, на яких лежать її поховані родичі, аби провести час із мертвими. Це незвичайна перспектива. Це говорить дещо про родинні зв’язки, про історичні події, котрі розкидали людей різними місцями, а також про – звичайно, перебільшене – ставлення до померлих членів родини.

Як це загалом – “їхати сьогодні в учора”, себто повертатися до свого дебютного роману через три роки?

Катерина Бабкіна: Це дуже цінний і потрібний досвід. Робота з перекладачем, з позиціонуванням книги на німецькомовному ринку змушують ще раз зосередитися на цій своїй роботі, провести для себе ревізію сильніших і слабших боків тексту, визначити помилки, котрі здійснив український видавець в позиціонуванні книги, і зрозуміти, як їх в подальшому уникати. Після “Соні” я написала ще три книги прози, але вона як перша “серйозна” робота в якомусь сенсі дотепер залишається улюбленою і дуже дорогою мені книжкою, тому таке повернення – в кайф.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Ганна Гнедкова

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: