“Кльова” дитяча мова у дитячій поезії

 

Щира, кльова, щедрослова,
Хай живе дитяча мова!
Григорій Фалькович

А хіба може бути інакше?
Вірші для дітей – вони не лише цікаві, і зовсім не обов’язково повчальні чи виховні, вони перш за все веселі і зрозумілі. А їхнє завдання – пробуджувати в дитині інтерес до читання і до мови. Діти люблять вірші, бо вони  мають ритм і риму. А ще краще, коли ці вірші покладені на музику, щоб їх можна було і співати. Проте найбільше діти (зрештою, як і дорослі) люблять сміятись, тому гумористичні вірші – завжди улюблені.
Сучасна українська дитяча поезія дуже багата на саме такі веселі і прості для читання та запам’ятовування вірші.
У них дуже часто можна зустріти гру слів чи неологізми – новотвори, нові слова, які до того ж так легко зрозуміти дітям.
Чи не найчастіше серед українських дитячих поетів гру слів зустрічаємо у творчості Ігора Січовика: дві збірки автора – «Мовограй» і «Словограй» – це ігри слів, коротенькі вірші, що захоплять не лише дитину, але й дорослого:
Цапик кізочці під ніс
Запашний букет підніс.

Ти мене за носа не води,
Краще дай напитися води!

       Неологізми зустрічаємо у дуже веселому вірші про канікули Лідії Повх:
Це в школярів – канікули:
А в горобців – цвірікали,
А в зозулят – кукукали,
А у телят – му-мукали!

Чи у вірші про зиму Григорія Фальковича:
Ми сьогодні – снігоходи:
Ті, хто вулицями йде.

       А наприкінці пропоную “свою” десятку найкоротших із найвеселіших сучасних українських дитячих віршів.

1. Дуже короткий вірш про відповідь страху, яку можна навіть розіграти коротенькою театральною сценкою (з власного досвіду скажу, що дітям дуже подобається):

Мишці Міці щось не спиться,
Що засне, то котик сниться.
Пане коте, вгомоніться,
Краще своїй киці сніться.
                         Роман Скиба

2. Найкращий вірш до дня матері:

Знаю я смачні слова:
Вафлі, печиво, халва.
Ще солодких слів багато:
Шоколад, цукрова вата,
Торт, цукати, маківник
І суботній медовик.
Але я скажу вам прямо
Найсолодше слово – мама.
                     Григорій Фалькович

3. Вірш про «здоровий» апетит:

Я наївся до схочу:
тільки дихаю й мовчу,
бо уже мені до рота
не полізе навіть шпрота,
навіть макова зернина
чи зернини половина.
І не сісти, і не встати,
Я прошу вас зачекать,
Не давайте мені їсти
ще хвилин приблизно п’ять.
                        Григорій Фалькович

4. Про вдячність:

Їла Катя паляницю,
пригостила нею кицю.
Киця бігає по хаті:
— Чим же я віддячу Каті?
Як стемніло, киця в ліжко
принесла Катрусі мишку.
                          Ігор Січовик

5. Про подарунки від серця:

Хмарка йшла на іменини
до сестрички, до хмарини.
В подарунок дощ несла
й ненароком розлила.
                         Грицько Чубай

6. Краса  – спірна тема, і ще з дитинства з нею не раз конфронтують навіть найменші:

«Косички у дівчаток,
щоб смикати за них,» –
так думав я спочатку.
А виявилось – ні!
Вони ростуть для того,
щоб заплітатись довго,
щоб хтось про них казав:
«Ах, ах, яка краса!»
А ось мені косичок,
не треба. Я – хлопчак,
А що я теж красивий,
то це помітно й так!
                        Анатолій Костецький

7. Про таємниці, які можна розповідати іншим:

Мишка мишці розказала,
де лежить кусочок сала.
Не дістати того сала –
от тому і розказала.
                          Роман Скиба

8. Про те, як з будь якої ситуації можна знайти вихід:

Ми півника малюємо,
стоїть він на пеньку
і голосно-преголосно
кричить: «Ку-ку-рі-ку!»
На ніжечках у півника
панчішки золоті,
на крильцях – синє пір’ячко,
а жовте – на хвості.
А знаєш, чом у півника
зелений гребінець?
Тому, що загубили ми
червоний олівець!
                          Петро Ребро

9. Про жабку, яка не хотіла залишатись зеленою:

Журилась під осінь
малесенька жабка:
уже потемніла
у соняха шапка
і жовтими стали
листочки у клена,
а я іще досі
зелена-зелена.
              Лідія Повх

10. Про страх, в якого чомусь великі очі:

По дашку повзе котище:
Вище! Вище! Вище! Вище!
Йде гроза усіх пташок,
скоро зробить він стрибок!
Ще й стирчить трубою хвіст –
зараз всіх він вас поїсть!
Щойно скочив він на дах,
як узяв котяру страх.
Все згори таке мале,
аж стає від того зле.
«Ой зніміть мене мур-няу,
я ж маленьке кошеня-у!!!»
            Мар’яна Савка

       Вірші я вибирала невипадково. Деякі з них за останні роки так часто зачитувала своїй донечці, і щоразу відкривала для себе щось нове, тому можу говорити і про дитячий, і про дорослий літературний «апетит».

Використана література:
«Улюблені вірші». Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010

«Улюблені вірші 2». Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016

Ігор Січовик: «Мовограй». Київ: Санкцент плюс, 2005

Ігор Січовик: «Словограй». Київ: Санкцент плюс, 2005

Мар’яна Савка: «Босоніжки для стоніжки». Львів: ВСЛ, 2015

Григорій Фалькович: «Корова спекла коровай». Львів: ВСЛ, 2015

Григорій Фалькович: «Засинає права ніжка». Тернопіль: Богдан 2008

Роман Скиба: «Кожному по скибці». Львів: Апріорі 2007.

Грицько Чубай: «Скоромовка не для вовка». Київ: Грані-Т, 2008

Науменко: Літературне читання, 2 клас. Київ: Генеза 2012

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Уляна Добріка

Філолог за освітою, педагог за покликанням. Життєве кредо: «З видимого пізнавай невидиме» (Г. Сковорода)

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: