Егон Шіле: пристрасна безпристрасність

Щоб зрозуміти, яким був австрійський художник Егон Шіле, потрібно подивитися на його роботи, передусім, на автопортрети. Худий, довгов’язий, із меланхолійно-диким поглядом і неслухняним волоссям. Саме таким закарбував він сам себе у своїх роботах на вічно, саме таким його запам’ятали його друзі і прихильники.

Pruroda

Пейзаж

Не такий з дитинства

Народився живописець у типовій австрійській родині. Його батько працював на державній залізниці у містечку Тульн. Оскільки там не було школи, то малого Шіле відправили у північне передмістя Відня — Клостернойберг. Згодом, через те, що батько захворів, туди перебралася остаточно вже вся родина. У 1905 році, коли хлопцеві було 15, батька не стало. Це стало для Егона справжнім горем, яке він довго переживав. Вже пізніше, у 1913 році, він писав у листі до свого брата:

«Я не знаю, чи є ще у світі хтось, хто згадує мого благочестивого батька з таким же сумом, як і я… Мене питають, чому у моєму живописі так багато суму? Це все тому, що болючість втрати продовжує жити в мені.»

До матері ж Шіле не відчував ніжних почуттів, він вважав, що вона недостатньо довго оплакувала смерть чоловіка. Взагалі стосунки Егона із його родиною були далеко непростими. Він почав відносно рано проявляти свою сексуальність, більше того, його підозрювали в інцесті із молодшою сестрою Гертою. Одного разу батько навіть вибив двері, щоб побачити, що робили двоє дітей за зачиненими дверима.

Naturschuzia

Натурниця

Мистецьке життя. Початок

У 16 років, після вдалої здачі усіх іспитів, Шіле стає студентом Віденської Академії мистецтв. Через рік він знайомиться із Густавом Клімтом і показує йому деякі свої роботи. Для юного і обдарованого Егона вже знаменитий Клімт був об’єктом обожнювання. Стиль знатного художника можна відчути і у роботах самого Шіле. Клімт, який любив патронувати молодих і натхненних, неабияк допоміг Шіле стати на ноги як митцеві, засвітитися у мистецьких колах, і, головне, повірити в себе. Їхня дружба тривала довго. Клімт завжди ділився із Шіле усім, що мав сам, включаючи натурниць.

Avtoportret

Автопортрет

Манії і фобії

У художника було багато хворобливих пороків. По-перше, це нарцисизм. Про це свідчить велика кількість автопортретів. Він надзвичайно захоплювався красою свого обличчя і свого тіла. І, до речі, не тільки він один. Багато тогочасних митців, із оточення Егона розділяли це захоплення. Про жінок навіть згадувати не варто, бо з такою легкістю як він знаходив собі натурниць і не тільки, йому позаздрив би будь-який чоловік. По-друге, іноді йому здавалося, що всі змовилися проти нього, як приклад, можна навести фразу із його листа у 1910 році, де він пише наступне:

«Як бридко тут! Кожен мені заздрить і кожен тут проти мене. Колишні колеги розглядають мене злорадними очима».

По-третє, він завжди дуже любив прибіднятися і нарікати на те, що живе дуже бідно, хоч і свідчення очевидців, що збереглися, говорять абсолютно про протилежне, Шіле був далеко небідним, а скоріше навпаки.

Wolly Noizel

Уоллі Нойзель

Уоллі Нойзель

Після автопортретів самозакоханого Егона, портрети Уоллі, мабуть, будуть другими найчисленнішими серед картин Шіле. Він зустрів 17 річну дівчину у 1911 році, вона одразу ж переїхала до нього. Уоллі була його натурницею, другом, коханкою. Своєю дівчиною він назвав її лиш кілька разів, хоча відданість Уоллі дивакуватому художникові була стовідсотковою.
З Відня пара спочатку переїхала в містечко неподалік Крумау, до родичів Егона, але, оскільки, його голі і розбещенні натурниці, що бігали у задньому дворі, шокували педантичних австрійців, Шіле і Нойзель були знову змушені переїхати, тепер вже у містечко Нойленгбах. Від нього до Відня було 30 хвилин їзди і художник міг спокійно добиратися у свою майстерню кожного дня.

Umarmung

Картина: “Обійми”

Ув’язнення і нова муза

У 1912 році епатажного Шіле ув’язнили і звинуватили у тому, що художник продукує роботи, які містять елементи дитячої порнографії. У в’язниці він пробув 24 дні і за цей час зробив багато малюнків із різними меланхолічно-жалісливими написами на кшталт: «Обмежувати художника—злочин». Увесь цей час його Уоллі підтримувала і допомагала йому, але їхня однобока ідилія тривала недовго. 1915 прийшов час закохатися і Шіле. Але зробив він це оригінально, як і все що він робив до цього, бо закохався він одразу у двох сестер, що мешкали по сусідству. Їх звали Едіт і Адель. Але врешті решт, Шіле все ж зміг вибрати Едіт. Після чого він холоднокровно розірвав стосунки із Уоллі вручивши їй листа, у якому писав, що якщо вона хоче, то вони можуть щоліта проводити разом відпустку. Без Едіт. Звісно ж, дівчина зібрала залишки гордості і не погодилася на таке. Після цього болючого розриву вона стала медсестрою Червоного Хреста і невдовзі померла у воєнному госпіталі від скарлатини у 1917 році.

Familia

Картина: “Родина”

Успіх і смерть

У червні 1915 Шіле і Едіт одружилися, а через три дні Егона призвали до армії. Він працював у канцелярії для воєннополонених у південній Австрії. Пізніше був переведений до Відня для роботи в «Імператорській і Королівській армійській комісії», – система складів, яка мала на меті забезпечувати австрійську армію продовольчими товарами.

Трохи згодом уряд запропонував Шіле взяти участь у виставках у Стокгольмі і Копенгагені. А в 1918 він був запрошений як головний учасник 49-го Сецессіона. Не зважаючи на війну, його слава зростала, а роботи розпродавалися за великі гроші, що дало можливість невдовзі переїхати молодому подружжю у нову розкішну квартиру-студію.
Та щастя і успіх тривали не довго. 19 жовтня 1918 вагітна Едіт захворіла іспанкою, епідемія якої якраз полонила Європу, а вже 28 жовтня—вона померла. Шіле встиг ще написати картину, де зображає її вагітну, змучену хворобою, змарнілу у притаманній йому темно-зелено-коричневій гамі і  через три дні помирає від цієї ж безпощадної хвороби й сам.

Для довідки: Побачити роботи австрійського митця усі бажаючі можуть у Leopold Museum. Зараз там діє актуальна виставка, що триватиме ще до 1.6.2015 і має назву «Уоллі Нойзель. Її життя з Егоном Шіле.»

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Юліана Maтусова

Шукаю потрібні і влучні слова, щоб описувати життя навколо. З одного боку—пасивний спостерігач дійсності—журналіст, а з іншого—людина, котра намагається не тільки писати дієсловами, але й жити ними.

3 коментарі

  1. Ківі написав(ла)

    Обожнюю Шіле!! Він, звісно, такий нарцис, але в нього такі прекрасні роботи. Шкода, що він був таким безпам’ятно хворим в любові до малювання, без цього не вийшло б мабуть таких крутих світлин.

    Але щось не дуже розумію, які саме картини представлені на виставці і чому саме цій жіночці Уоллі присвячена виставка, а не Едіт? Чи дає якесь обгрунтування музей? Чи просто вирішили показати цю частину життя художника?

    • Юліана написав(ла)

      Шановна( ий), Ківі! Картини представлені усілякі, не тільки ті, де зображений художник, або Уоллі. На жаль, музей не дає обґрунтувань , чому не дружина стала ключовою постаттю , а коханка, але моя суб’єктивна думка, що саме цим організатори намагалися вшанувати пам’ять Уоллі, яка, не зважаючи на те, що ніколи не мала офіційного статусу дівчини чи дружини Еґона, все ж, була його головною музою. Про це і не тільки, ви можете дізнатися переглянувши короткий документальний фільм прямо у одному із залів Leopold Museum

      • КІВІ написав(ла)

        Цікаво, дякую за тіпс. А ви не знаєте, в цьому музеї є така акція – кожної першої неділі місяця безкоштовний вхід?

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: