Віденська державна опера

Віденська державна опера – найбільший оперний театр Австрії та світовий центр музичної культури. Його будівництво було завершено в 1869 році. Саме тоді він і став першим будинком на Рінгу. Сьогодні, проїжджаючи повз у трамваї чи прогулюючись Рінгом, ми милуємося його чаруючою і незворушною величністю. Проте, так було не завжди. Спершу сама будівля викликала жорстку критику з боку тогочасних жителів міста, які називати її «кам’яною черепахою». Обидва її архітектори сприйняли несхвальні відгуки досить болюче, та так і не зуміли оговтатись від презирливого ставлення до свого дітища: Эдуард Нюлль покінчив життя самогубством, а місяць потому його колега Август Сікардсбург помер від інфаркту. Одразу після злощасних подій кайзер Франц Йосип, за яким з часом потягнулась і думка громадськості, перестав так критично висловлюватись щодо будівлі опери, та й, зрештою, пом’якшав у всіх питаннях, котрі стосувалися історичних пам’яток.

Незважаючи на її сумну історію, на мій погляд, кожен, побувавши у Відні, повинен відвідати хоча б одну із розкішних постановок, зіграних на сцені Віденської опери.

Hlyadatsʹkyy zal Vidensʹkoyi opery

Мене саму завжди захоплювала і дивувала велика кількість глядачів, котрі щовечора прямували до зали віденського оперного театру. Та одного разу моя цікавість все ж переборола і привела мене всередину її казкового задзеркалля. Передусім, я вирішила дізналася в Інтернеті ціни на квитки, і мене приємно вразила їх дешевизна – похід в оперу може дозволити собі кожен! Придбавши найдешевші (стоячі) квитки, єдиною незручністю, чи навіть проблемою, може стати необхідність стояти під час всієї постановки, таким чином ви не зумієте повною мірою насолодитися прекрасним вечором. Ймовірність сісти на вільне сидяче місце (як у інших театральних залах) виключена, оскільки зал майже завжди переповнений, і їх просто немає; а сидячі місця слід замовляти за кілька тижнів наперед, і коштуватимуть вони вдесятеро дорожче.

Дуже важливо обрати саме ту постановку, яка б відповідала вашим інтересам. Для цього особисто я переглядаю короткі відео на сайті. І, якщо постановка дійсно зацікавить, додатково читаю про твір, що лежить в основі її сюжету.

Продаж квитків розпочинається за 80 хвилин до початку. Та перед касою завше шикується велика юрба бажаючих їх придбати. Тому, якщо ви хочете отримати хороше місце, необхідно прийти заздалегідь. Все залежить від самої опери чи балету та скраду їх виконавців. Якщо це «Кавалер троянди» – можна прийти за пів години, а якщо «Євгеній Онєгін», в якому роль Тетяни грає видатна Анна Нетребко, – потрібно прибути щонайменше за дві. У черзі за квитками ви можете зустріти зовсім різних людей: тут і компанії друзів, пари – як молоді, так і літнього віку, студенти, котрі щось настирно читають, чи туристи, що жваво обмінюються враженнями про Відень. Теж можна почути різноманітні мови та їх діалекти, і загалом там панує досить приємна і товариська атмосфера.
Зокрема, стоячі квитки у партер коштують 4 євро, балкон – 3 євро і галерею –  3 євро. У черзі повинен стояти кожен особисто, адже за цим слідкують. За оперними постановками мені до вподоби спостерігати з галереї. Найкращі місця знаходяться посередині: це дозволяє не тільки спостерігати за подіями на сцені, оркестром і диригентом, а й повноцінно насолодитися всіма барвами оксамитового залу, прикрашеного кришталевими люстрами і золотою оздобою. А ось на балет полюбляю іти на балкон – ближче до середини залу. З цих місць можна краще спостерігати за пантомімою акторів, що віддзеркалюють почуття героїв. Це допомагає краще розуміти суть того, що відбувається на сцені.

Плануючи похід в оперу, обов’язково візьміть із собою шарф. Зав’язавши його, ви тим самим позначите зайняте місце, і тоді матимете змогу тимчасово відійти, чи навіть прогулятись по опері до початку постанови. Ви також можете принести із собою щось почитати (маючи достатньо часу до початку), попоїсти і попити. Адже, стоячи, ми втомлюємось набагато швидше, аніж коли сидимо. Звичайно, там є і буфет, де ви зможете посмакувати вином та з’їсти сандвіч. А ще ви матимете змогу здати свій верхній одяг в гардероб, який тут, до речі, є безкоштовним.

Proekt "Zalizna zavisa" 2012-2013 David Hockney

Свій перший похід до віденської опери я пригадую досить добре. Він щоразу пробуджує в мені теплі та приємні спогади. Звичайно, не обійшлося й без потішних ситуацій. Та коли все було позаду, і я придбала квиток, мені довелось зайняти одне з найкращих місць… Я стояла там, затамувавши подих, в очікуванні того, про що так багато читала і чула, та так ніколи і не бачила. Балет.

Denʹ vidkrytykh dverey 2014 Ballettprobe

Ще декілька хвилин залишилося до того, як повинна піднятися завіса. Більшість глядачів вже нетерпляче сиділи на своїх місцях, а лише деякі квапливо до них поспішали. В театрі було шумно, як у бджолиному вулику. Та коли в залі вимкнули світло, все замовкло. Затихло, наче шуму досі не існувало взагалі, чи то так перебував він y якійсь іншій, паралельній реальності. Оркестр розпочав, і глядачі зустріли відкриту завісу шаленими оплесками. Те, що відбувалося на сцені далі, не можна описати словами – це слід пережити. Iсторія кохання молодого шотландця Джеймса і Сильфіди буквально ожила на моїх очах: захопливим сюжетом, прекрасною грою акторів, магією постановки, дивовижним освітленням та звучанням, вона повністю полонила мене. Відтоді, мистецтво стало важливою частиною мого життя. За наявності вільного вечора, тепер я щоразу приходжу до опери чи театру, щоб ще раз отримати потік позитивних емоцій від побаченого.

Фото:flickr.com(Сhristian)

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Люба Войтович

Звичайна студентка, яка економіку вивчає, Та буває – життя мене надихає. Відкриваю зошит і починаю писати, Про те, що хочеться розказати. У блозі спробую перед вами двері відчинити, - Театру і опери, куди варто сходити!

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: