Ольга Безсмертна, оперна співачка

Ольга Безсмертна – її ім’я знає чимало австрійців. А Віденський бал у лютому 2015 року став причиною гордості і для багатьох українців. Вона стала першою українською співачкою, яка відкривала Віденський бал з початку його існування 1958 року.

У стінах державної опери Безсмертна вразила всіх своїм ефектним співом та епатажністю. В житті ж ніби протилежність інь, як біла янь – проста і весела, замріяна, під час розмови з нею хочеться усміхатися.

Для матеріалу ми спілкувалися зі співачкою два рази, і я б зустрічалася іще, якби все сказане нею не просилося бути оприлюдненим на Storinka.at.

Отже, Ольга Безсмертна – просто, життєво і трохи по-філософськи про свій виступ на Віденському балу, роль Бога в житті людини, українську Русалку в опері чеха Антонина Дворжака та омріяну роль.

Bezsmertna5

Професія: оперна співачка (сопрано)

В Австрії з: 2012

Вік: 32

Захоплення:  Сім’я, робота

Працювати у Віденській опері, мецці світових співаків, відкривати Віденський оперний бал – здавалося, кар’єрні цілі в житті досягнені. А вона так само хвилюється перед кожним виступом, скромно говорить про свої заслуги, ніби не може до сих пір повірити, що зробила це.

Звісно, перше, про що дуже кортить спитати, про Віденський бал. Як це – отримати пропозицію відкривати найяскравішу подію не тільки Австрії, а й світу. Як зізнається Ольга, виглядало це досить банально. Під час репетиції вистави Моцарта “Весілля Фігаро”, де вона співала арію графині, прийшов директор і сказав, що Ольга відкриватиме Віденський бал. “Спочатку я не повірила. Здалося, що можливо не все зрозуміла, оскільки з німецькою тоді не була зовсім на “ти”, – каже вона, намагаючись жартувати.

Була дуже щаслива і тривожна водночас. Рада з того, що співатиме арію графині, оскільки це улюблена партія співачки. Ну, а без тривоги у таких грандіозних приготуваннях, очевидно, не обійтися. Коли на подібні пропозиції кажеш “так”, то від публічної слави нікуди не дітися. Підготовка до події займала дуже багато часу, встигнути треба було всюди: від репетицій до примірок, зачісок і макіяжу, а також численних інтерв’ю, конференцій і поїздок. “За тиждень-півтора до балу насиченість перейшла межу, я була така стомлена, що хотілося просто відспівати і ніколи в житті не повторювати”, – хвилююче говорить співачка, згадуючи ті емоції.

Віденський оперний бал

Віденський оперний бал

Комусь могло би здатися, що тепер кожна арія під силу Ользі Безсмертній. Віденський бал став свого роду візитівкою; називаючи своє прізвище, не потрібно розповідати, хто ти. Але Безсмертна залишилася тією ж Ольгою, яка хвилюється перед кожним своїм концертом. І це, на її думку, абсолютно нормально. Адже коли хвилювання немає, то немає і результату, ти не розвиваєшся. “Особливо хвилююся, коли виконую партію перший раз, – емоційно коментує киянка, – це дуже відповідально. Кожного разу ти повинен задовольнити потреби публіки, партнерів, диригента. Думаєш не тільки про себе, а й про інших. Я прошу Бога, щоб він дав мені сили робити мою справу добре. Чим більше ти займаєшся, хвилювання пропадає. Ти набираєшся досвіду, а отже стаєш впевненішим”.

Я дуже люблю слухати історії дитинства успішних людей. Адже саме в дитинстві вони почали формуватися і, можливо, під впливом оточення стали тими, ким є зараз. Коли Ользі виповнилося 5 років, до батьків прийшли сусіди і повідомили, що знайшли цікавий дитячий хор, куди відвели свою дочку та запрошують їхню. Ольга спробувала і почала ходити. Дитинство Безсмертної можна назвати класичним музичним дитинством: батьки дуже любили, коли донька ходила на заняття, вона – не дуже. Доходила до кінця школи, 5 разів кидала хор, чимало разів тікала від бабусі та через постійні пропуски мала не дуже хороші оцінки.

Зрештою, після закінчення школи, Наталія Нехотяєва, вчителька, спитала, ким Ольга планує бути і на превелике її здивування, відповідь була впевненою і однозначною: режисером масових свят. Нехотяєва наполягала, що дівчині треба співати і порадила піти до консерваторії прослухатися у Євгенії Семенівни Мірошниченко. “Пам’ятаю, в мене був абсолютно інший стиль – реглан, джинси, біле пофарбоване волосся. Вчителька сказала вдягнути туфлі, плаття. В мене цього всього не було, я взяла у сестри”, – каже Оля, вдягнена в елегантний светр та класичні штани, тяжко уявляю її бунтівним співочим тінейджером.

Опера Дон-Жуан В. А. Моцарта партія Ельвіри

Опера Дон-Жуан В. А. Моцарта, партія Ельвіри

Ольга почала займатися в Євгенії Мірошниченко півроку, готуватися до вступу в консерваторію. За словами співачки, навіть протягом цього часу вона не полишала надії вступити на режисера свят. “Євгенія Семенівна була неймовірна жінка. Дуже строга, але ця її аура мене настільки надихнула, що я навіть не була свідома того, чому я туди ходжу”.

У Євгенії Семенівни було складно. Саме вона сказала Ользі, що тільки відвідуючи її клас з 9 години ранку до 9 вечора, та навчиться співати. Якось під час однієї репетиції Євгенія Семенівна заявила, що не знає, чи дівчина зможе заспівати оперу: “Для мене це був переломний момент, тоді я свого роду зрозуміла, що хочу займатися, щоб могти її заспівати”. Ольга Безсмертна протягом розмови чимало розповідає про свою викладачку. Після її захоплюючих розповідей з Євгенією Семенівною асоціюється лише слово наставник. За словами співачки, це була школа не тільки вокалу, яка дала їй невичерпний багаж знань, а й школа зовнішнього вигляду, спілкування з людьми, поведінки у суспільстві: “Вона була дуже строга, але з неймовірною аурою. Такого викладача повинен мати кожен в житті. Вчила нас всьому”.

Зальцбурзький фестиваль (2015 р.)  Л. Бетховен "Фіделіо" партія Марцелліни

Зальцбурзький фестиваль (2015 р.) Л. Бетховен “Фіделіо” партія Марцелліни

Закінчивши магістратуру в консерваторії у Києві, Ольга Безсмертна вступила до аспірантури. На жаль, життя принесло сумну звістку – Євгенія Семенівна померла. Трохи згодом співачці запропонували взяти кілька студентів Євгенії Семенівни, чому вона була дуже рада. Відчувала страшенну відповідальність, тому з 8 студентів взяла 5. Викладала два з половиною роки і зрозуміла, що це одне із занять, яким вона би хотіла теж займатися.

І все, здавалося б, йшло досить непогано, якби з часом не з’явилося відчуття недостатньої самореалізованості. У Ольги якраз підростала мала дитина. У консерваторії за викладання платили досить мало і дуже хотілося співати. Тоді її подруга-піаністка змотивувала взяти участь німецькому конкурсі Neue Stimmen. Несподівано для себе вона стала беззаперечною переможницею конкурсу. В журі був директор Віденської опери, який одразу ж запропонував їй приїхати попрацювати до австрійської столиці. Мріяла, готувалася, уявляла, а от коли запропонували, то Ользі було дуже складно прийняти рішення. “Пам’ятаю, гуляла Віднем, як туристка, мріяла хоч одним оком заглянути у фойє театру. А тут – і з консерваторії не хотіли відпускати, і я не уявляла, як поїду без сім’ї”, – каже Ольга, ніби відчуваючи знову тяжкість прийняття того рішення.

А воно знайшлося часткове – киянка погодилася приїхати до омріяного міста на півроку. Як виявилося, їй треба було добряче працювати, щоб виправдати довіру. “За два тижні потрібно було вивчити оперу німецькою. Я до цих пір не знаю, як це зробила. Але стрибнула, вивчила, і після цієї вистави мені продовжили контракт”, – розповідає Ольга, щасливо усміхаючись. Наступне рішення прийнялося сміливіше і легше – до Відня переїхала вся сім’я, де і проживає вже три роки. “В театрі дуже багато роботи, коли приходжу сюди, в мене завжди такий класний настрій. Бувають і чорні дні… Але я іду з трамвайної зупинки, дивлюся на цю будівлю і дякую Богові, що у мене є можливість тут співати і працювати з такими відомим співаками”.

Віденська опера (лютий 2015) Ж. Ф. Галеві "Іудейка" партія Рахіль

Віденська опера (лютий 2015) Ж. Ф. Галеві “Іудейка”, партія Рахіль

Тим, хто хоче співати, Ольга радить починати якнайраніше. Звісно, ніколи не пізно. Але спів – це тяжка фізична робота. Якщо не виходиш мокрий після співу, вважай не працював. Чим раніше починаєш, за її словами, бажано до 25-ти років, тим м’язи краще “запам’ятовують”.

Оперний спів, як і будь-яка інша професія, – це постійне самовдосконалення і робота над собою. Ольга займається щодня, за винятком, коли дійсно втомлюється, тоді слухається прохання свого голосу і дає йому відпочити.

Протягом всієї розмови співачка дякує Богові та своїй сім’ї за те, що має в житті:

У моїй професії треба віддаватися повністю. Якби в мене не було підтримки сім’ї, не знаю, чи я б досягла цього всього
 

А ще треба вміти ризикувати. У 2014 році вона була страхуючою співачкою в опері чеського композитора Антонина Дворжака “Русалка”. За чотири дні до прем’єри головна співачка захворіла. Тоді Ользі довелося репетирувати дуже короткий час і прийняти для себе спонтанне рішення, чи вийти на сцену, чи ні: “Я розуміла, що це дуже хороший шанс і не скористатися ним буде нерозумно з мого боку. Також хотіла спробувати свої сили і побачити, чи зможу, чи ні. Адже тільки ризикуючи, можна відкрити себе. Тому я пішла на цей ризик”.

Віденська опера (вересень 2014) А. Дворжак "Русалка" партія Русалки

Віденська опера (вересень 2014) А. Дворжак “Русалка” партія Русалки

Яка музика – музика Ольги Безсмертної? Співачка асоціює себе з Моцартом. Їй дуже подобається французька, італійська музика. Знає, що співатиме Штрауса, але для цього потрібен досвід. Омріяна роль для Безсмертної – роль Тоски, бо в цій ролі поєднане все: і акторська гра, і вокал, і спів. Грати співачку – це взагалі честь, вважає Ольга. “Треба робити щось одне і робити добре. Співати також те, що ти відчуваєш і що лягає по голосу. Взагалі вищий пілотаж, якщо ти до цього можеш докласти ще щось своє”.

Ольга Безсмертна підкорила Віденську оперу і мріє про Метрополітен-оперу та великі сцени Америки. І дуже-дуже мріє поїхати заспівати в Україну.

І колись через кільканадцять років хотіла би займатися режисурою та викладацькою діяльністю, оскільки вважає своїм обов’язком передати іншим безцінні знання, які отримала від Євгенії Семенівни.

Життєве кредо:

любити всіх і дарувати любов

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Лідія Акришора

Dreamer traveler discover. Institut für Publizistik- und Kommunikationswissenschaft, Master Programm. Надихаюся людьми, прагну творити внутрішню гармонію і світло навкруги. Schwerpunkte: інтерв'ю, портрет, тревел-журналістика, соціальні репортажі. Обожнюю фідбек, комунікацію та критику, тому буду рада ідеям щодо наступних героїв або ж тем :-)

1 коментар

  1. Olena Akryshora написав(ла)

    Читаєш і радієш та пишаєшся за Українців, водночас сумно – чому такі таланти не мають можливості реалізовувати себе на рідній землі, на Україні. Хай завжди щастить героїні розповіді та збуваються мрії!

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: