Релігійне значення паломництва

Паломництво чи проща як елемент людської релігійності, що полягає у відвідуванні святих місць, є присутнім у всіх світових релігіях. Метою релігійних подорожей було і залишається отримання прихильності й помочі від божества чи особи, з якою було пов’язане це святе місце, прощення гріхів чи глибокі духовні пережиття. У юдеїв, наприклад, прощами були паломницькі походи до Єрусалимського Храму на свято Пасхи, у мусульман центром прочанства є й дотепер Мекка – місце Божого об’явлення пророку Магомету. В індуїзмі місцями для прощ є храми богів та осередки, пов’язані з їхньою присутністю, у буддизмі – найголовнішим центром, що притягує прочан є храм Махабодхі, місце просвітлення Будди.

З приходом християнства змінюється й акцент у розумінні прощі. З того часу ціллю  паломницького походу стає «Небесний Єрусалим» (Одкр. 21), який приготував для всіх людей Бог. Таким чином прощею стає ціле земне життя християнина, який долає перешкоди, йдучи до наміреної і встановленої Богом цілі.

 

WF2-min

www.pixabay.com

У часи раннього християнства паломництва були приватною практикою окремих вірян та не мали масового характеру, і лишень у V. ст. паломницькі центри поширюються на території всієї Римської імперії. Найпопулярнішими місцями паломництва в середньовіччі були Єрусалим, Рим і Сантьяго-де-Компостела, паралельно з якими набирають важливості також регіональні місця, пов’язані з місцевими святими. Починаючи з ХІ ст. в Церкві з’являється практика покаяльних прощ, котрі накладались як обов’язок за важкі моральні провини. Саме можливість спокутування власних гріхів та здобуття заслуг перед Богом й зробила прощі такими привабливими для віруючих, особливо у XIII-XV ст. Пізніше в XVI ст. набирають поширення маріанські прощі, які стають суттєвим елементом народної побожності.

 

Rom-min

www.pixabay.com

У наш час паломництва й надалі залишаються невід’ємною складовою християнської духовності, здійснюючи які, віруючі християни очікують отримання Божої благодаті, заступництва та помочі в щоденних потребах.

Слід розуміти, що не лишень ціль паломницької подорожі, до якої прямує прочанин, надає їй змісту, але й вона сама набуває важливого духовного значення для віруючого хоча б через те, що протягом неї людина, переживаючи труднощі, в тиші переосмислює власне життя і відкривається на розуміння Божої волі щодо неї.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Ярослав Гербут

Теолог. Працюю асистентом в Інституті Соціальної Етики, на факультеті Католицького Богослов"я, Віденського університету. Люблю подорожувати та розширювати свої горизонти

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: