Фріденсрайх Хундертвассер: “Бачу я галявини на даху, замість потворного кремового бетону”

Він був непересічною людиною, в прямому сенсі, до кінчиків пальців на ногах. Він завжди носив різні шкарпетки, і коли хтось насмілювався запитати: – чому? він задавав зустрічне питання: – а чому ви носите однакові ?!

Hundertwasser

молодий Хундертвассер

 “Громадянин Світу”

Народився Фрідріх Штовассер (справжнє ім’я) 15 грудня 1928 року у Відні. Батько його був корінним австрійцем, мати – єврейкою. Майже усі його родичі по материнській лінії були знищені нацистами в концтаборах. Батько художника був військовим і помер від банального апендициту, коли хлопчикові виповнився всього рік. Мати ж пішла з життя набагато пізніше – в 1972. Тоді для художника це стало великою трагедією. Упродовж усього життя вона залишалася для нього дуже близькою людиною.

Після закінчення гімназії Фрідріх вступив у Віденську академію мистецтв, але, провчившись там всього три місяці, покинув її. Незважаючи на це, навіть ці три місяці сильно вплинули на усю його подальшу діяльність. Особливо молодого хлопця “зачепила” творчість австрійського художника- експресіоніста Еґона Шіле. Після того, як в 20-літньому віці художник побував в Італії, він вирішив змінити своє ім’я, придумавши собі, на його думку, милозвучніше – Фріденсрайх Хундертвассер. Його псевдонім в перекладі з німецької означає «багатий миром».  У цьому і вся суть художника — він був настільки просочений духом гуманності і любові до всього живого, що інколи було незрозуміло, як всі ці якості могли поміститися в одній людині. І де його лише не носило по світу за його, відносно довге, сімдесятилітнє життя. Після того, як молодий художник розчарувався в австрійській художній освіті, він вирішив вирушити в місто, де мистецтвом не займався лише лінивий – в Париж. Але й там його надії не були виправдані. Він провчився в школі «витончених мистецтв» у Парижі всього один день, але це місто, звичайно ж, «поглинуло» молодого ідеаліста надовго. Зрештою, Фріденсрайх Хундертвассер так і не отримав формального художньої освіти, але це абсолютно не завадило йому більш, ніж повноцінно реалізувати себе в мистецтві.

Подорожі були незмінною і невід’ємною складовою його життя. Закономірно, що він знав багато мов. Крім того, що Хундертвассер досконало володів англійською, французькою, італійською і, звичайно ж, рідною німецькою, він ще й трохи міг розмовляти японською, російською, чеською та арабською мовами.

У 1968 році Хундертвассер придбав старий човен у венеціанській лагуні і, давши йому назву з нальотом смутку – «Дощовий день», подорожував на ній аж до 1972 року.

архіархітектура Хундертвассера

Архітектура Хундертвассера. Автор: Christa Kreuter

Не “прямолінійна” людина

Головним архітектурним принципом Фріденсрайха Хундертвассера було повне заперечення прямих ліній. Він вважав, що сама по собі пряма лінія – це протиприродно. Тому в своїх архітектурних проектах він використовував найрізноманітніші і найхимерніші форми, які тільки могли народитися в його абсолютно необмеженій стереотипами уяві.

Перші виставки Хундертвассера відбулися у Відні (1952 і 1953), Мілані (1955) та Парижі (1954 і 1956). У 1959 році він заснував «Пінтораріум» – універсальну академію для всіх творчих галузей. У жовтні 1959 Хундертвассер зайняв посаду викладача у Вищій школі мистецтв у місті Гамбург. У тому ж році відбувся його знаменитий перформанс. Протягом двох днів і ночей він разом зі своїми учнями малював на стінах, вікнах і дверях аудиторій «безкінечну» лінію.

Вони малювали її спочатку чорною, а потім червоною фарбами, ні на секунду не відриваючись від роботи. Але, на превеликий жаль художника, перформанс зупинили, коли лінія досягла висоти 2,5 метра, але це абсолютно не влаштовувало його, адже він запланував закінчити лінію в центральній точці стелі, тим самим перетворивши її в «безкінечну спіраль». Саме через цей «провал» художник демонстративно відмовився від посади, котру займав в університеті і без вагань покинув Гамбург.

У 1962 році епатажний Фріденсрайх вперше дебютував на Венеціанському бієнале, представляючи там австрійський павільйон. Ще один значний період в його творчості почався в Японії – вперше він відправився туди в 1960 році. Перебуваючи в Японії, він отримав престижну премію «Приз Майнич», тим самим заслуживши великий авторитет в країні «сонця, що сходить».

1981 Хундертвассер був призначений викладачем малювання у Віденській академії мистецтв. Починаючи з 1980-х років він брав участь у численних архітектурних проектах.

104

Фріденсрайх Хундертвассер

Право бути «не таким»

Свої творчі ідеї та концепції Хундертвассер висловлював у відвертих, а часом навіть шокуючих «консервативну свідомість суспільства» маніфестах. «Червоною ниткою» через все його життя проходив головний принцип творця – людина і природа повинні рівноцінно співіснувати між собою, а не виживати одне одного з цієї планети.

Перший його маніфест був спрямований проти раціоналізму в архітектурі і проголошений в Зеккау, у бенедиктинському монастирі. Але найвідомішим, напевно, був виступ Хундертвассера під назвою «Право на третю шкіру». Він був прочитаний в Мюнхені в 1967 році. Головним шоком для публіки став не стільки текст самого протесту, скільки вид декламатора – художник з’явився перед публікою абсолютно голим. Другий подібний акт називався «Loose from Loos» і, як зараз стверджують сучасники художника, це був далеко не останній його виступ в такому «натуралістичному» вигляді.

Hundertwasserhaus

Хундертвассерхаус, Відень

Будинки «з вікон»

Художник завжди стверджував одне: “Будинки складаються не зі стін – це ілюзія, – а з вікон”. Саме це щосили намагався довести Хундертвассер-архітектор. Найбільшою трагедією він визначав те, що люди «запаковують» себе в «картонні, сірі, похмурі коробки» міських «багатоповерхівок». Він вважав, що це обмежує людську свободу, робить людей в духовному плані «дрібними».

“Будинки складаються не зі стін – це ілюзія, – а з вікон” 

Деякі порівнюють його архітектуру з архітектурою Гауді, так як загальним моментом у них є природне поєднання органіки і неорганіки. Але у більшості своїй творіння Хундертвассера є абсолютно самобутніми.

Найвідомішим показовим прикладом його архітектурних концепцій є будинок Хундертвассера у Відні. Навіть правильніше назвати його не будинок, а казковий терем. Найцікавіше, що архітектор відмовився від гонорару за нього, аргументувавши це тим, що сама можливість “розбавити фарбами” місто для нього набагато важливіша грошей.

Найкраще відвідати цей чудовий зразок авангардної архітектури навесні або влітку – заставши цвітіння дерев. Хундерртвассер називає дерева повноцінними учасниками “житлового питання”, акцентуючи увагу на тому, що вони повинні ділити з людьми територію проживання. Також важливим архітектурним елементом художник вважав колони. Про них він говорив:

“Поруч з колоною відчуваєш себе так само добре, як поруч із деревом. Колона повинна бути красивою і багатобарвною як при дощі, так і при місячному світлі”

Уважно розглянувши цей будинок з усіх боків, ви помітите, що в ньому немає навіть двох однакових вікон. Весь він несиметричний і непропорційний, прикрашений різнобарвною мозаїкою, барельєфами, куполами, одним словом, цей проект – це плід абсолютно безмежної фантазії автора.

До речі, будинок цей житловий і, оскільки туристи вже дуже дістали місцевих жителів, на вхідних дверях з недавнього часу встановили кодовий замок. Але впадати у відчай не варто, – в будівлі знаходиться маленьке, але дуже атмосферне кафе, в якому можна випити не тільки чашечку знаменитої віденської кави, але й подивитися десятихвилинний документальний фільм про архітектора англійською та німецькою мовами.

Крім того у Відні також можна побачити побудований за його проектом сміттєспалювальний завод, аналог його також є і в Японії. Він проектував не тільки будинки, а й дитячі майданчики, вокзали і навіть громадські туалети. Більшість втілених ним проектів знаходиться в різних містах Австрії та Німеччини.

Архітектура Хундертвассера

Архітектура Хундертвассера

Життя по спіралі

Особисте життя Фріденсрайха Хундертвассера не склалося. У нього було два шлюби. Перший шлюб був укладений у Гібралтарі, він тривав трохи більше року. А в 1962 році він одружився з Юко Ікавада, але через чотири роки розлучився і з нею. «На честь» їхнього сімейного життя, котре протривало так недовго,  в 1964 художник організував ретроспективну виставку своїх робіт у Ганновері.

А ще ця «необмежених душевних широт» людина створила за своє життя безліч дизайнерських проектів. Наприклад, він вигадавав незвичайні поштові марки і навіть запропонував власний макет прапора для новозеландського племені «маорі». До речі, саме з цією народністю митець постійно наголошував свою духовну близькість.

Художник помер у 2000 році від серцевої недостатності, перебуваючи на круїзному кораблі “Королева Єлизавета II” поблизу Нової Зеландії. Він заповів поховати його голого, оповитого в створений ним прапор, саме на цій землі: “Я збираюся поріднитися зі землею. Бути похованим голим, без труни. Під деревом, на своїй батьківщині Маорі». Так і сталося, він похований на своїй «другій батьківщині”, у Новій Зеландії, в “Саду Щасливих Померлих”.

“Я збираюся поріднитися з землею. Бути похованим голим, без труни. Під деревом, на своїй батьківщині Маорі”

Його життя – це найвиразніший доказ його «спіралі безкінечності». Ніщо не зникає безслідно, ніщо не стирається з лиця землі. Люди, як і дерева, здатні пускати коріння. “Коріння” Фріденсрайха Хундертвассера – це його архітектура, і в ній, без всяких сумнівів, він досяг безсмертя ще за життя.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Юліана Maтусова

Шукаю потрібні і влучні слова, щоб описувати життя навколо. З одного боку—пасивний спостерігач дійсності—журналіст, а з іншого—людина, котра намагається не тільки писати дієсловами, але й жити ними.

1 коментар

  1. Яромир Бабський
    Яромир Бабський написав(ла)

    Дуже багато для себе цікавого відкрив про нього. Дякую. Класна стаття.

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: