Гуцулка Люба-Параскевія розповідає українцям Відня про автентику горян

Гуцулка Любa-Параскевія Стринадюк привітна і відкрита. Вона,мабуть, чи не єдина молода авторка справжньої гуцульської прози. Її книга “У нас, гуцулів”, написана автентичним гуцульським говором, розповідає про спогади з дитинства в Карпатських горах та побут горян, її родини, гуцулів-сусідів.

Люба-Параскевія з початку лютого та до кінця березня є резиденткою програми Kultur Kontakt Austria та презентуватиме переклад книжки австрійській та українській публіці у Відні.

STORINKA.at пофілософствувала з письменницею про книгу, гірське життя та гуцульський дух.

Розкажіть про свою книжку “У нас гуцулів”, в чому її особливість?

Говорити про свою книжку набагато важче, аніж писати.

Книжка вийшла в кінці січня 2014 року. Вона написана українською мовою, але діалоги в ній гуцульською. 10 сторінок спеціально для культурного проекту Kultur Kontakt Austria відома австрійська перекладачка Марія Вайсенбьок (Maria Weissenböck) переклала на німецьку.

Книжка складається з двох повістей. Перша називається гуцульською “А кемуєш, єк то було” (Пам’ятаєш, як то було). Це мої спогади з дитинства, спогади особливі, які постійно постають перед очима. Там нічого нема вигаданого, пишу про те, що було в моєму селі Замагора Верховинського району, що було навколо для мене особисто вражаючим, якимсь таким, що запам’яталося. І коли я вже закінчила цю повість, то зрозуміла, що вона про гуцулів.

То це біографічна книга про ваше дитинство?

Не зовсім. Там є про дитинство, але немає такої біографічної послідовності. Вона більше про те, що було навколо мене. Там немає конкретних дат чи подій, які описуються. Це художня книжка.

Після написання першої книжки в мене, мабуть, виникло питання, хто такі гуцули для мене, і я написала “Як у нас, гуцулів”. Це те, що я спостерігала вдома. Але там немає мене, як особи, я просто споглядала гуцульський побут, життя, стосунки. В книжці є багато гуцульських діалогів, вони повністю збережені, з усіма закінченнями, ритмічністю, саме так, як я почула, як сама розмовляю вдома, так і передала.

А як бути з тими, хто не вміє читати гуцульською мовою?

Я знала, що читач справиться з гуцульською, сприйме її добре. Мені було дуже важливо передати оцей притаманний гуцульській говірці темп, ритм, мелодику, музичність мови. Книга уже майже рік у продажу, її читають в Києві, по всій Україні, я жодного разу не отримала відгук, що щось було абсолютно не зрозуміло. Навіть, якщо читачі не розуміють окремі слова, то коли дочитують діалоги, загальну картину, про що йде мова, вони отримують перед очима. Саме цього мені і хотілося. У мене був вибір, чи робити словник або виноски. Я категорично відмовилася, оскільки з власного досвіду мені не подобається читати книжки, які мають нотатки чи постійні пояснення. По-перше, це відволікає від цілісного сприйняття тексту, а по-друге, мені здається, що в такому випадку автор ставиться до читача, як до такого, якому постійно щось потрібно розтлумачувати. В мене читач розумний.

 Чи є у вас улюблений момент в книзі?

Вони мінялися. Було багато улюблених, а потім відчула себе редакторкою і критичним поглядом здавалося, що все недобре.

Але улюблений все-таки є, це уривок “Денцівка”, він перекладений на німецьку. Я його дуже люблю читати на зустрічах і презентаціях. У ньому мій тато грає на денцівці. Денцівка – це сопілка. Він йде на полонину, грає. Де-не-де в уривках з’являються гуцульські співанки. На презентаціях я ці співочі уривки співаю.

Це те, що було і є. Бо без співанки тяжко уявити гуцульське застілля, бай, святкування, набутки. Але не одними набутками ми живемо, є будні, про них теж мовиться в цій книжці.

Liuba-Paraskewija Strynadiuk-min

 Який він – класичний гуцул?

Я не ставила собі на меті змалювати образ гуцула. Я писала про гуцулів, яких знаю, це мій тато, мої брати, мої сусіди. Але я не хочу зводити всіх до одного спільного, бо тоді стирається особистість.

Мені хотілося б, щоб читач сказав. Кожен, хто прочитає книжку до кінця, вималює собі цей образ.

Гуцули всі різні, але що їх об’єднує – любов до свободи, гір, праці, музики – гуцульських співанок. А також чесність, сумлінність. Це я знаю з того, як поводяться мій тато і брати. В той же час це така норовливість, непосидючість, нетерплячість.

Як ви гадаєте, чого людям з рівнини варто повчитися в гуцулів?

Я не задумувалася над цим. Але можливо більше уваги один до одного. Справжності емоцій та почуттів, бо гуцули – вони, якщо люблять, то люблять. Думаю, варто повчитися не приховувати своєї сутності, яким ти є насправді. Недотримання обіцянки, цього в нас нема. Принаймні, якщо знаю, що не зможу це виконати, то не обіцяю і не беруся. Я такого не розумію і досить боляче реагую на подібне.

Музичний гурт “Перкалаба” зазначили, що не могли уявити, що хтось може так гарно гуцульську мову перенести на папір. Які особливості написання подібних творів? Чи виникали у вас труднощі під час роботи над книгою?

Мені здається, що ці гуцульські діалоги мені писалися найлегше. Коли їх починала писати, не могла зупинитися. У мене одразу картини художні перед очима, а у вухах – голоси мами, братів та сім’ї. Це від природи, і це мені давалося дуже легко. Ці діалоги гуцульською давали мені натхнення писати український текст. Я зачитувала свої діалоги та й цілі тексти мамі та сестрам. Якщо було б щось не так, вони б обов’язково сказали. Мені дуже приємно, що саме вони були моїми першими рецензентами, і їхня реакція була дуже гарною.

Liuba-Paraskewija Strynadiuk-2-min

А як взагалі можливо перекласти гуцульську мову на німецьку? Чи не втрачається колорит мови?

Тексту, який переклали німецькою, на даний момент зовсім небагато. Свої гуцульські діалоги для перекладачки я переклала на українську. Деякі моменти в тексті так і залишилися гуцульською, я транслітерувала їх. Також такі автентичні поняття, наприклад, афени, джєнджура, я залишала, пояснювала перекладачці, що вони означають, і Марія перекладала їх. Або, наприклад, гуцули майже ніколи не використовують слово “собака”, натомість у них є близько 10 синонімів до цього слова, про що я пишу в одному з уривків. Я пояснила Марії, і вона на деякі синоніми знайшла відповідники в австрійському діалекті.

Навіть при перекладі гуцульська інтонація все одно залишилася. За що я дуже вдячна перекладачці. Мова змінилася, а музика, мелодика гуцульська є.

Ну і наостанок, над чим працюєте зараз?

Я перекладаю книжку Мартіна Поллака “Кайзер Америки. Велика втеча з Галичини” (видавництво “Книги ХХІ”, Чернівці), а також скоро вийде моя друга книжка “До данцу” (у видавництві “Піраміда”, Львів). Ця книжка про відчуття та почуття, про спостерігання за людьми та навколишнім світом. Про дорослішання, втрату, біль і життя, яке має тривати далі. “До данцу” – до життя закликаю я себе і всіх читачів.

ДОВІДКА. Люба-Параскевія – випускниця германістики Львівського університету, професійно перекладає  з німецької літератури. У її доробку – дитяча книга Лізи Ґаллаунер «Гаф-пайп – старт Леона-новачка» (2013), роман в ілюстраціях Юдіт Шаланскі “Шия жирафи”, етнографічна книга Фрідріха Крістофа Й. Фішера “Пробні ночі німецьких сільських дівчат” (2013).

Люба-Параскевія танцює гуцульські данці у музичній капелі “Бай” та в родинній гуцульській капелі “Відлуння Карпат”.

ArtWell Creative Group запрошує Вас на творчий вечір Люби-Параскевії СТРИНАДЮК, письменниці, перекладачки з України, авторки книги “У нас, гуцулів”

Дата події: 17.03.2015

Вхід: 19:00

Початок: 19.30

Місце: Галерея LUMINA, Lindengasse 65

Вхід вільний

Нагадаємо, що у галереї Lumina до 21 березня триває фотовиставка українського фотографа Олександра Ратушняка, присвячена Революції Гідності. В рамках виставки показали документальний фільм німецького режисера Крістіана Зайделя “Небесна сотня”, фільм є у вільному доступі в YouTube.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Лідія Акришора

Dreamer traveler discover. Institut für Publizistik- und Kommunikationswissenschaft, Master Programm. Надихаюся людьми, прагну творити внутрішню гармонію і світло навкруги. Schwerpunkte: інтерв'ю, портрет, тревел-журналістика, соціальні репортажі. Обожнюю фідбек, комунікацію та критику, тому буду рада ідеям щодо наступних героїв або ж тем :-)

1 коментар

  1. Єк то файно та легко стало на душі, їк прочитала про гуцулку Любу – Параскеву. Мой –мой, та це треба всім розповідати та най люди знают йкий то файний та щирий нарід гуцули. Любі успіхів та творчого злету, Лідії також!
    Та ще маєте там під денцівку заданцувати та показати всім єк данцуют нашу гуцулку , щоб дійсно як пише Люба, всім захотілося до нашого Данцу.
    Ой до данцу, моя любко, до данцу до данцу
    Усім дали по фраєрці, мені стару ганзу…. думаю Любові знайома ця співанка.

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: