Книжкова шафа: Арсеній Тарасов. “Листи на Північ”

Арсеній Тарасов кілька років поспіль подавав свою лірику на конкурс видавництва “Смолоскип”, і у 2016 році збірка “Листи на Північ” побачила світ у паперовому вигляді, а її автор став лауреатом ІІ поетичної премії. Вона налічує 24 своєрідних вірші-листи і прикрашена вигадливими ілюстраціями Літи Ахметової. До речі, замовити книжку можна на сайті книгарні “Смолоскип” як звичайною доставкою в Україні, так і авіапоштою за її межами, що особливо приємно.

Повернувшись із київської презентації збірки, я прочитала з неї кілька перших віршів – і відклала з думкою: “Не моє”. Зрештою, сам автор у передмові попереджає, що цю книжку знайде тільки той, кого “знайде” вона. Удруге звернулася до неї тільки закордоном, тобто там, де людина відірвана від звичного середовища і починає, порівнюючи, наново визначати, що в цьому світі взагалі притаманне тільки їй, а що – “чуже” або запозичене. А також там, де починає писати листи “cвоїм”.

Зображення: www.meridiancz.com

Арсеній Тарасов. Зображення: www.meridiancz.com

Написання листів є майже такою ж формою самопізнання, як і ведення щоденника. З виру подій, уривків розмов, прочитаних книжок “Я” адресанта обирає те, що його конструює в очах Іншого – адресата. Ліричний герой “Листів на Північ”, як він зізнається сам, – це “той, хто себе самого карає”, адже вир, у який він занурюється, фактично неохопний як за простором, так і за часом: культури Сходу і Заходу, світ потойбічний і поцейбічний, час пам’яті і час вічності.

Тут складно не заблукати серед дзеркал і віддзеркалень. А ще важче – не зневіритися, коли знайдене в Чужому не перетворюється на Своє і відчувається радше як крадіжка, а не як надбання:

“…всю пилюку збираю з усіх доріг світу.

а йшов би тропою своєю –

не мав би нічого, окрім лиш свого.

та грабіжником став я, розвідником,

що до стану ворожого в ніч пролазить,

в ніч, коли небо горить і всі духи палають”

Зображення: http://www.smoloskyp.org.ua/

Зображення: www.smoloskyp.org.ua/

Знак “?” у збірці – наскрізний. Під питання ставляться “самозаспокійливі” істини, кожне раптове прозріння піддається сумніву. А ще більше у збірці тривожних запитань, відповідей на які мовчазний співрозмовник не дає. Поет їх теж не відкриває. Він тільки закликає до пошуку свого читача.

“скільки безвісних людей у цілому світі, 

безіменних тепер, без наслідків

тих, що пішли – скільки було їх у світі,

скільки? подумай лиш – скільки?!

чи теж я сконаю без свого імені,

складу всі кістки свої в яку землі

і – просто так – пропаду? чи рядки ці

хто-небудь прочитає?

чи лишусь я ні з чим в своїй смерті?”

 

Автор: Ганна Гнедкова

Книга: Арсеній Тарасов. Листи на Північ: збірка поезій. – К.: Смолоскип, 2016. – 128 с.

Зображення: www.litcentr.in.ua

 

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: