Книжкова шафа: “Нація” Марія Матіос

Зараз літо, а це означає, що з’явилося більше вільного часу і можна взятися за читання ще в більших обсягах. Книжки читаються швидко, тільки встигай записувати свої враження.
Цього разу запропоную вам не зовсім літню літературу: “Націю” Марії Матіос. Ще давніше хотіла про неї написати, та завжди щось ставало на заваді. “Нація” — це збірка коротких творів, y яких здебільшого йдеться про воєнний та повоєнний час на теренах Буковини, звідки походить родом Матіос – авторка численних бестселлерів, таких як “Солодка Даруся” та “Майже ніколи не навпаки”.
Зі всіх творів, зібраних у книжці, хотіла б виділити два, а саме: “Просили тато-мама” та “Не плачте за мною ніколи”. У першому мова йде про зв’язкову УПА, яка, переховуючись в надсекретній криївці зразу під носом у всього села, а тим самим і в енкаведистів, чекає знаку, коли можна буде вийти назовні і почати свій довгий шлях небажаної, але надзвичайно важливої для виживання втечі та легалізації.

Нація_4
Дуже цікаво описана сама криївка та шлях до неї. Усе настільки детально, що починає розвиватися клаустрофобія, навіть тоді, коли ти сидиш y просторій кімнаті чи десь в парку, чи де б не читав цей опис. Вийшовши зі сховку та дочекавшись своїх товаришів — Коляя та Юрка — Корнелія (головна героїня) придумує майже ідеальний план переходу до Румунії, звідки троє намагатимуться йти далі на захід. План настільки простий та геніальний, що занюхати щось нечисте не змогли б навіть москалі — йти і просити гостей на весілля до дівчини, яка й справді мала на тижні виходити заміж у прикордонному з Румунією селі. Підтримавши Корнелію, трійця домовляється виходити на світанку, перед тим переночувавши в лісі. Як відомо, ангели чують наші думки, а дідько підслуховує слова, так було і цього разу: Корнелія прокинулася сама. Хлопці її зрадили, так подумала вона. Взявши себе в руки, дівчина не відступила від свого задуму і продовжила шлях сама, ходячи від села до села і час до часу запрошуючи людей на весілля до своєї знайомої. Та не все сталося, як гадалося, і після деякого часу в одному з селищ її запідозрили енкаведисти…

Нація_3
Ось таку історію свого життя, а саме тільки певного його періоду, розповіла Корнелія синові вже в 2000-их роках, коли в Чернівцях в одному з перехожих впізнала Коляя — своє велике кохання, яке, на думку, жінки так підло її зрадило.
Читаючи твір, зрозуміла одне — всі троє: і Корнелія, і Коляй, і Юрко були зрадниками. Так, хлопці зрадили дівчину, пішовши без неї, але таким чином вони, можливо, врятували їй життя, тому що втекти, не викликаючи підозр, їм би просто-напросто не вдалося — забагато людей. Але гіршою була зрада Корнелії, яка напевно прекрасно це розуміла, оскільки ніколи не розказувала синові свою історію. Вона вийшла заміж за того енкаведиста, який запідозрив її брехню, хоч і відпустив дівчину, та тільки не далеко. Вона зрадила себе, зв’язавшись з ворогом, який допоміг їй легалізуватися і таким чином залишитися живою. Так, Корнелія жива, але невже це справжнє життя, коли ти зраджуєш себе? Хіба можеш тоді бути повноцінним і навіть повчати когось життєвим цінностям чи моралі? Відповіді будуть різні.

Нація_2
“Не плачне за мною ніколи” абсолютна протилежність попередньому твору — він світлий і смішний, до речі, єдиний радісний твір у всій збірці.
Матіос розказує про свою сільську сусідку — стареньку бабцю, якій вже майже дев’яносто років, і яка бачила в житті дуже багато, а таким чином і багато що в ньому зрозуміла, а саме: завжди потрібно бути готовим до того, що колись нас всіх не буде на цьому світі. Тому стара ще сорок років тому вирішила, що вони з чоловіком замовлять собі труни і почнуть поволеньки складати туди все, що хочуть мати на своїх похоронах: ряднини, подушечки, одяг та інші речі. Оскільки в селі таких мудрих було не багато — хоч діти й казали бабі, що люди будуть з неї сміятися і казатимуть, що її вже покинув розум — та коли раптом хтось нагло вмирав, а домовини не запасли, бо були свята та не було в кого її замовити, то позичали в баби з дідом труну, а потім купували їм нову. Читати “Не плачне за мною ніколи” дуже приємно, а ще додатково отримуєш задоволення від мови, якою написаний твір, бо багатство її вражає.

Нація_1
Наостанок скажу таке: все залежить, з яким настроєм читати “Націю”, тому що одного разу захоплюєшся персонажами, іншого — не розумієш, як можна бути такими, якими вони є, і просто навідріз відмовляєшся їх сприймати. Книжка, як життя — мінлива.
Наступного разу розкажу вам нарешті про літературу, яка пасує до гарячих літніх днів і теплих ночей, ту, яка затягує, і прочитавши яку, хочеш якнайшвидше купити квиток будь-куди і почати подорожувати.
До нових зустрічей біля книжкової шафи!

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Соломія Гусак

Майбутній історик мистецтва. Вважаю, що знання, одна з найважливіших речей у світі. Перед знаннями важливим є тільки правда.

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: