Загальні риси державного механізму Австрії

Ми всі, українці, які проживають у Австрії, перебуваємо у цій державі з тих чи інших причин. Ми всі користуємося та отримуємо вигоду від тих благ, які пропонує ця держава. Багато з них не є очевидними, наприклад, верховенство права. Проте, що ми знаємо про державу у якій живемо? Як вона функціонує? У чому особливості політичної системи? Які результати взаємодії Австрії та ЄС? Саме на ці питання буде дана відповідь у цій статті.

Прапор Австрії, джерело Pixabay

Прапор Австрії, джерело Pixabay

Для класифікації держав юриспруденція запропонувала різні критерії, саме на їх основі Австрія теж може бути охарактеризованою. Форма правління дає відповідь на питання: як організована верховна влада та як вона взаємодіє з народом? За цим критерієм Австрію можна віднести до парламентської республіки. Наступний критерій – територіальний устрій. Він дає відповідь на питання: як взаємодіє центральна влада держави з іншими її частинами? Австрію відносять до відносно централізованої (порівняно з іншими федераціями Європи) федерації із дев’яти земель. Останній критерій, політичний режим визначає, яка роль народу у формуванні влади? Як і всі члени ЄС, Австрія є демократичною.

Вище зазначені критерії відображені повною мірою у Основному законі, Конституції. Федеральна Конституція (1920 р. з наступними змінами) передбачає двопалатний парламент. Перша (нижня) палата, Національрат, володіє основною законотворчою владою та обирається строком на п’ять років шляхом всенародного голосування. Членами Палати є 183 депутати, які входять до шести партій. Друга (верхня) палата, Бундесрат, складається з осіб, номінованих парламентами федеральних земель. Членами Палати є 61 депутат, які входять до чотирьох партій. Політичні партії отримують фінансову підтримку з державного бюджету, мінімальна сума складає близько 300 тис. євро на рік. Цікавим є той факт, що законодавчою ініціативою володіє не один депутат, як в Україні, а група з п’яти. Недоторканість депутатів зберігається.

Австрійський парламент, джерело Pixabay

Австрійський парламент, джерело Pixabay

Головою держави є Федеральний Президент, який обирається прямими виборами кожні шість років та виконує переважно представницькі повноваження. Його часто називають «медіатором» (четвертою владою) поміж інших гілок влади, адже історія показує, що його роль завжди полягала у пошуку компромісу та співпраці. Політична культура та розвиток призвели до того, що Президент, хоча і обирається від політичних партій, народом сприймається як безстороння фігура без політичних амбіцій та як символ стабільності і єдності. Колишній Президент Австрії, Курт Вальдхайм (роки перебування на посаді: 1986-92) є цікавою фігурою в історії, який через свою службу в армії нацистської Німеччини був фактично частково ізольований від своєї представницької функції у зовнішніх відносинах зі США та рядом країн Європи, які відмовлялися від таких зустрічей. В той час такі функції виконував Бундесканцлер.

Heinz Fischer

Гайнц Фішер, Федеральний президент Австрії 2004 – 2016. Фото: офіційна сторінка на ФБ

Президент призначає/звільняє Бундесканцлера (кандидатуру якого подає політично найвпливовіша партія Національрату) та інших членів уряду (за пропозицією Бундесканцлера), які вже й очолюють виконавчу гілку влади – Федеральний уряд. На практиці всі рішення уряду приймаються одноголосно, в іншому випадку міністр, що не згідний з рішенням уряду, повинен подати у відставку. На відміну від Німеччини, Бундесканцлер Австрії сприймається як «перший серед рівних» в уряді, його вплив скоріше походить від партійної дисципліни, ніж від норм Конституції. Канцелярія при Бундесканцлері покликана виконувати роль планування, інформування та координації між міністерствами.

Джерелами конституційного права, тієї галузі права, яка закладає фундамент для усієї правової системи, є Федеральна Конституція, до-конституційне законодавство, яке було виведене на конституційний рівень статтею 149 Конституції, спеціальні конституційні закони, міжнародні договори конституційного рівня, конституційні норми у звичайних законах або міжнародних договорах. Конституція передбачає два типи законодавчих актів. Конституційні закони, які приймаються та змінюються у спеціальному порядку, та звичайні закони. Титул «конституційний» для закону означає підвищений захист від можливих майбутніх змін та запобігання перевірки його до відповідності Конституції Конституційним Судом. Існує практика, коли закон, який було визнано не конституційним Судом, просто приймається парламентом ще раз з приставкою «конституційний». Звичайний закон після трьох читань у Національрат приймається простою більшістю голосів, при цьому має бути присутньою щонайменше 1/3 депутатів. Тому в Австрії немає прив’язки, як у нас в Україні до більшості від складу Верховної Ради, коли для прийняття закону потрібно 226 голосів. Конституційні закони приймаються за умови присутності хоча б половини депутатів, з яких 2/3 проголосують «за». Законодавчі акти після цього передаються у Бундесрат. Останній має право висловити свої заперечення, але це відбувається рідко, адже, як правило, одна і та ж політична сила володіє більшістю в обох палатах. Після цього акт направляється на підпис до Федерального Президента.

джерело Pixabay

джерело Pixabay

Так звані «Фундаментальні принципи» є нормами Конституції, які володіють найвищою юридичною силою серед них зокрема: принцип розподілу влади, демократизму, верховенства права, лібералізму, республіканізму та федералізму. Будь-яка зміна зазначених принципів кваліфікується як повний перегляд Конституції та потребує не тільки підтримки у парламенті, а й голосування на референдумі. Так відбулося під час приєднання Австрії до ЄС. Приєднання вплинуло на принцип демократизму із-за значних законодавчих можливостей органів ЄС; на принцип правової держави, тому що Європейський Суд Справедливості отримав юрисдикцію щодо оцінки відповідності австрійського права праву ЄС; на принцип розподілу влади через зміну функцій органів держави та передачу частини на користь органі ЄС; та на принцип федералізму, адже компетенції земель були також скороченими. Паралельно з Федеральною Конституцією та законами, чинними є конституції та закони федеративних земель. Цікавим є той факт, що Конституція не містить норми про верховенство федеральних законів над законами земель, вони є рівними за юридичною силою. Тому, якщо закон землі, який суперечить засадам розподілу влади, буде прийнятий, він буде залишатися чинним до того часу, поки Конституційний Суд його не скасує.

Парламент Австрії. Джерело Pixabay

Парламент Австрії. Джерело Pixabay

За загальним правилом, рішення, прийняті судом у конкретній справі, не зобов’язують інші суди, які будуть розглядати схожі суперечки. Рішення Верховного Суду підтримують однорідність правозастосовної практики та слугують для судів попередніх інстанцій прикладом правильного застосування норм.

Тлумачення норм як приватного, так і публічного права здійснюється на основі статей 6 та 7 Цивільного кодексу (ABGB). При цьому лише дві сфери публічного права зазнали модифікації цього загального правила, а саме заборона аналогії норм кримінального права та існування спеціальної теорії тлумачення норм щодо розподілу компетенції між федерацією та землями. Застосовують тлумачення з прив’язкою до розуміння, яке було чинним на момент прийняття відповідного регулювання (1925, теорія завмирання чи закам’яніння).

Прапор ЄС, джерело Pixabay

Прапор ЄС, джерело Pixabay

1 січня 1995 року Австрія стала повноправним членом ЄС, а разом з набуттям членства набрало чинності acquis communautaire (право ЄС). Набуття членства принесло і значні економічні плоди. Експорт/імпорт більш ніж подвоїлися, приплив інвестицій зріс, а зростання ВВП прискорилося порівняно з показниками, які передували входженню у ЄС. Так, реальний ВВП на одиницю населення зріс на 28%, 18 тис. робочих місць створювалися кожного року. У 2014 році 1,5 млрд. Євро було витрачено ЄС на користь Австрії, в той час як вклад на користь ЄС становить 2,7 млрд. Євро. Будучи членом ЄС, Австрія кожного року економить від 1,7 до 4,3 млрд. Євро. Починаючи з 2007 року обсяг прямих іноземних інвестицій перевищує 100 млрд. Євро щороку. Від входження у ЄС виграли всі галузі економіки Австрії, за винятком тих, які перебували на сильній державній підтримці, так як вона, відповідно до норм ЄС, була мінімізованою або взагалі неможливою. Ще слід врахувати інші переваги, які не можна виразити у числах. Наприклад, збільшення різноманіття товарів та послуг, посилення конкуренції, Шенген, єдина валюта, модернізація політичної системи.

Відень, джерело Pixabay

Відень, джерело Pixabay

Тим не менше, Австрію можна віднести до країн-членів, населення яких скептично ставиться до ЄС. Критика, як і у випадку з Великою Британією, схожа. Австрійці бояться припливу іммігрантів, які «вкрадуть» робочі місця, підвищення рівня злочинності, забруднення природного середовища через збільшення трафіку. Австрія є тією країною, яка найактивніше виступає проти підписання торгового договору між ЄС та США, знаного як TTIP (Transatlantic Trade and Investment Partnership).

TTIP, джерело Pixabay

TTIP, джерело Pixabay

Насамкінець може бути приведений приклад справи, яка була вирішена Європейським Судом Справедливості. Ця справа демонструє деякі факти, що були вище зазначені та має прямий зв’язок з Австрією. «Справа Габсбургів», 1996 року. Це перша справа конфлікту конституційного законодавства Австрії з нормами ЄС. Фелікс фон Габсбург-Лотрінген (1916-2011, син останнього австрійського імператора Карла І) був громадянином Австрії, але, як і інші із його сім’ї, мав відмітку у паспорті, яка забороняла йому в’їзд на територію Австрії відповідно до конституційного закону, прийнятого 3 квітня 1919 року. Такий в’їзд міг бути дозволеним лише коли член сім’ї відмовиться від такого статусу і оголосить себе вірним громадянином Республіки. На момент вступу Австрії у ЄС Фелікс був бізнесменом з постійним місцем проживання у Бельгії. Після цього Фелікс подав документи на отримання нового паспорта без такої відмітки. Австрії довелося поступитися, адже норми ЄС гарантують свободу пересування та проживання у всіх країнах-членах для усіх громадян ЄС.

Таким чином, австрійський народ досяг значного прогресу у розбудові власної держави, навіть перебуваючи довгий час у зеніті слави та величі свого сусіда Німеччини. Принцип правової держави є однією з тих причин, який приваблює як інвестиції у цю країну, так і громадян інших країн. Австрійський досвід євроінтеграції є історією успіху та чудовим прикладом для наслідування як для молодих країн-членів ЄС, так і для країн, що стоять на цьому шляху.

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Максим Ворошило

Магістр правознавства (КНУ ім. Тараса Шевченка), LL.M (Universität Wien), юрист адвокатського бюро «Др. Штефан Гульнер», спеціалізація - право нерухомості та корпоративне.

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: