«All Things ablaze», або революція (не) Гідності

Хотілося б написати кілька слів про вчорашній показ фільму «All Things ablaze», оформивши цей опис у коротеньку рецензію.
По-перше, у перший день показу невеличкий зал кінотеатру заповнений не був. Люди були, але ажіотажу не спостерігалося, а оскільки основною ціллю було зібрати кошти для наших військових, то це, звісно ж, прикро.
По-друге, фільм є абсолютно документальним, без будь-яких художніх елементів, таких, як музика чи уповільнення кадрів. Спецефектів і так вистачало — страшні картини стрімкого розвитку трагічних подій на Майдані, що переросли з мирних протестів у криваве побоїще і масові розстріли. Щоправда, останнього, переглянувши стрічку, достеменно розгледіти не вдалося. Події були показані дещо змішано, хаотично. Я б сказала, що цей фільм аж ніяк не описує нашу революцію як «Революцію гідності», а скоріше навпаки — показує, що будь-який прояв агресії і жорстокості перетворює цивілізоване суспільство у неконтрольований, анархічний натовп. Так би я сказала, побачивши цей фільм, якби не була українкою. Жорстокість без прикрас — кров, бійки, брудна лайка… Це також мало місце бути, цього заперечувати не можна. Але був й інший бік Майдану —допомога ближньому, самопожертва, віра у зміни. Його можна було побачити у цій стрічці, але, на жаль, акценти були розставлені по-іншому.
У першому ряду стрічку споглядали четверо поранених хлопців-українців, які наразі вже майже закінчили свою реабілітацію у Австрії. Їхні враження були також неоднозначними, на питання: – Як вам стрічка?, вони відповіли: – Так, собі… наш товариш, котрий вже полетів додому, також був на Майдані, йому б, мабуть, не сподобалося те, що сьогодні тут показували, – поділилися думками хлопці.
Ясно, що ми, українці, хотіли б бачити цю і подібні кінокартини трішечки не такими, але все ж, є наші бажання, а є реальність.
Нагадаємо, що Cвітова прем’єра All Things Ablaze відбулася 29 жовтня на кінофестивалі документального кіно та анімації DOK Leipzig 2014, в міжнародній конкурсній програмі «Молоде кіно». Стрічка отримала премію за кращий східноєвропейський фільм.
Документальний фільм був знятий українськими режисерами і операторами Олександром Течинським, Олексієм Солодуновим і Дмитром Стойковим. Продюсер Юлія Сердюкова.
Усі, хто бажають долучитися до придбання радіостанцій, можуть перерахувати кошти за реквізитами:
Yevhen Lozhkin
AT15 43000 31089166008
Verwendungszweck: Radio ATO

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Юліана Maтусова

Шукаю потрібні і влучні слова, щоб описувати життя навколо. З одного боку—пасивний спостерігач дійсності—журналіст, а з іншого—людина, котра намагається не тільки писати дієсловами, але й жити ними.

1 коментар

  1. Артем написав(ла)

    А в суботу було ще мнеше людей. Приблизно чоловік 15…
    Фільм – авторський погляд, з використанням виключно авторських матеріалів з багатьох горячих точок Майдану. Але, як на мене, в фільмі не вистачає початку (нічного розгону першої демонстрації) і кульмінації (кадрів розстрілу Сотні). Без цих частин фільм виглядає уривком…, фільмом який не пояснює що стало поштовхом до таких дій і чому раптом загинуло стільки людей. Якщо людина про Майдан майже нічого не чула (як більшість Австрійців, наприклад), то вона і не зрозуміє чому почалося, чому набрало таких обертів протистояння. Але варто відмітити, що у авторів є багато дуже крутих кадрів з “передової”, за це їм велика подяка.

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: