Представники греко- та римо-католицької, православної і Румунської церков об’єдналися для вшанування пам’яті отця Миронa Горникевичa

Як повідомляє news.ugcc.ua, у греко-католицькій церкві 14-15 листопада 2015 р. пройшли святкування на честь вшанування пам’яті о. Мирона Горникевича (1886-1959), першого Генерального вікарія греко-католицької Церкви в Австрії.

На другий день святкування здійснено урочисту посвяту та відкриття пам´ятної дошки о. Мирону Горникевичу. За ініціативи теперішнього Генерального вікарія, отця Юрія Коласи, з цієї нагоди до міста Галь-ін-Тіроль завітали греко- та римо-католицькі священики, богослови, представники православної церкви Константинопольського Патріархату, Румунської церкви, католики-старообрядці. Також у святкуванні брали участь хор Івана Золотоустого м. Інсбрук, душпастир о. Володимир Волошин з українською громадою м. Інсбрук та о. д-р. Тарас Шагала, парох церкви Святої Варвари у Відні.

Отець Коласа підкреслив, що українці в Австрії відчувають особливу близькість та розуміють людей, які прибули з Близького Сходу та інших країн, оскільки в минулому, рятуючись від переслідувань комуністичним режимом, а сьогодні через війну на сході України, багато українських родин пережили втрату власної домівки та знають з власного досвіду, як це – бути біженцями.

Біографія о. Мирона Горникевича

Отець доктор Мирон Горникевич служив Генеральним вікарієм католиків візантійського обряду в Австрії з 1945 по 1959 р. Багато років він працював “у вигнанні” – в церкві св. Сальватора в містечку Галь-ін-Тіроль. Зaсланий царською Росією у Сибір, переслідуваний гестапо, а потім і радянською владою, о. Горникевич, як ніхто інший, мав особливу чутливість до людей, які змушені залишати свої домівки. Тому турбота про біженців була основним напрямком його діяльності в Австрії. Також невтомно трудився він на благо екуменізму.

Народився Мирон Горникевич у 1886 році в Західній Україні y родині священника. Після богословських студій у Львові, Відні та Інсбруку Митрополит Андрей Шептицький висвятив Горникевича на священика незабаром після його одруження з Емілією Ортинською.

Після окупації міста російською владою в часи Першої Світової війни, о. Горникевич був засланий y Сибір. Опісля повернувся до Львова. 1922 року отримав завдання провадити та утримувати yкраїнську греко-католицьку церкву в Австрії – з 1923 року і протягом 25 років був парохом церкви св. Варвари у Відні.

Коли у 1930-их роках в Україні почався голод, штучно створений Сталіном, то о. Горникевич докладав великих зусиль, щоб донести правду про жахливі події в Україні серед громадськості Західної Європи, та розпочав акції допомоги жертвам голодомору.

О. Горникевич був одним з ініціаторів Велеґрадських конгресів – зустрічей з православною церквою на Моравскій могилі апостола слов’ян Методія. З тією ж екуменічною метою він заснував разом із монахом-венедектинцем Ауґустінусом-фон-Ґаленом організацію “Catholica Unio”.

Cвященик був під пильним наглядом гестапо через свою допомогу українцям. Коли у 1945 році радянська влада зайняла Відень, для критиків Сталіна стало знову небезпечно. Щоби захистити о. Горникевича, але також і через велику кількість біженців – українців греко-католиків –  у західних федеральних землях Австрії, кардинал Теодор Ініцер призначив його Генеральним вікарієм для вірних візантійського обряду в Австрії та наполіг на переїзді священника у західну Австрію.

Отець Мирон Горникевич листувався з провідними особистостями того часу, політиками, тірольськими та французькими окупантськими командантами, кардиналом Іцінгом та кардиналом Еженом Тіссеро, пережив труднощі xолодної війни та задовго до Ватиканського Собору плекав контакти з православними єпископами. Особливо сердечними було його стосунки з грецьким православним єпископом Відня Хризостомосом Цітером, майбутнім митрополитом у Австрії.

Однією з візій Горникевича було бажання зробити “заслання” своєї рідної церкви благословенням для римо-католицького оточення.

У м. Галь-ін-Тіроль о. Горникевич служив аж до своєї смерті у 1959 році у церкві св. Сальватора, яку в його розпорядження віддала сім´я знатного шляхетного роду Кріп.

Фото Ablinger.Garber

 

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Наталія Терещенко

Зрозуміти світ - це для мене. Митець та науковець за покликанням. Психотерапевт та клінічний психолог за професією. Неможливе - можливо!

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: