Симпозіум на тему: “Ліквідація Української Греко-Католицької Церкви: життя та діяльність у підпіллі (1946-1989)”

Дорога українська Громадо!

Щиро запрошуємо Вас взяти участь у симпозіумі, присвяченому 25-річному ювілею виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви, що відбудеться 6-7 березня 2015 р. у Відні.
На сьогоднішній день Українська Греко-Католицька Церква (далі – УГКЦ) є однією з найбільших католицьких церков східного обряду. Її особливістю є приналежність до східнохристиянської традиції та церковна спорідненість з намісником апостола Петра – римським Архиєреєм (після Берестейської унії 1596 р.).

Історія УГКЦ є багатою на події та імена визначних особистостей. Однак найбільш значущим в історії цієї Церкви було минуле століття, яке принесло їй більше двох десятків ісповідників віри та мучеників, що стояли в обороні правди та справедливості.

Після смерті митрополита Андрея Шептицького (1865-1944) керівництво УГКЦ перейшло до його наступника (коад’ютора) Йосифа Сліпого (1982-1984). Проте, згідно задумів радянської влади на чолі з Йосифом Сталіним, ця церква, як і її духовенство не мала права на існування в новій комуністичній державі. Навесні 1945 року було заарештовано Верховного Архиєпископа УГКЦ Йосифа Сліпого разом із іншими єпископами Церкви. Роком опісля було скликано так званий «Львівський Собор», на якому представниками «Ініціативної Групи» було ухвалено рішення про ліквідацію рішень Берестейської унії та розрив з Ватиканом, а також возз’єднання з Російською Православною Церквою.

З цього часу починається так званий «катакомбний» або ж підпільний період УГКЦ, який тривав аж до 1989 року. Цих довгих 43 роки духовенство та вірні Церкви були змушені таємно збиратися, здебільшого в приватних помешканнях на молитву, остерігаючись пильного ока органів державної влади.

Udilennya sv. Tajny Podruzhya v pidpilli

Джерело: Інститут Історії Церкви УКУ

З часу, як УГКЦ вийшла з підпілля, минуло 25 років. За цей час Церква значно змінилася. Збільшення монаших чинів та згромаджень, відкриття духовних семінарій та будівництво церков, пасторальна праця із усіма віковими категоріями вірних – це той невичерпний перелік обов’язків, що їх виконують душпастирі. Однак не слід забувати, що переданням цієї церковної спадщини ми завдячуємо насамперед ісповідникам віри ХХ століття, які, незважаючи на небезпеку та тілесні страждання, не йшли на компроміс зі злом, а правдиво свідчили та передавали вчення Христа молодим поколінням.

Про цей період історії української Церкви, а також про осіб, які її творили, буде йти мова на симпозіумі.

Після доповідей відбудеться відкриття виставки «До світла Воскресіння крізь терни катакомб», творцями якої є працівники Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету.

Щиро запрошуємо!

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Ольга Кмита

Голова Товариства Української Молоді в Австрії

1 коментар

  1. Орися написав(ла)

    В 1988 р., один піп з тодішної “укр.” моск. церкви пояснив, що церква 1946-го року “самоліквідувалася”.

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: