Український лікар на практиці у Відні. Інтерв’ю з Іриною Кишакевич

12167134_10206481533151357_1674534942_n

Ігор Гук (громадянин Австрії українського походження) часто приймає в австрійській клініці українських стажерів. За словами австрійського хірурга, він допомагає колишнім землякам, бо хоче, щоб українська медицина досягла європейського рівня. А без постійного вдосконалення неможливо стати фахівцем високого ґатунку.

Ірина Кишакевич – лікар з великим медичним досвідом, акушер та гінеколог, доцент кафедри aкушерства та гінекології Національного Медичного Університету міста Івано-Франківськ. Протягом двох тижнів вона проходила стажування в найбільшій та найвідомішій лікарні міста Відень – AKH. Своїми враженнями та досвідом вона люб’язно погодилася поділитися з читачами інтернет-видання Storinka.at.

Як вдалося знайти таку рідкісну можливість пройти медичне стажування у Відні?

Була така програма для лікарів, які можуть пройти стажування у Відні. Мені в цьому дуже допоміг професор Гук Ігор Іванович – хірург-трансплантолог, який працює професором в університетській хірургічній клініці, вивчає проблеми діагностики та оперативного лікування аневризм аорти, питання кардіохірургії і трансплантології, патофізіологічні аспекти ішемії м’язів, вплив оксиду азоту на судинну стінку, реперфузійні пошкодження органів. Професор Гук – австрієць українського походження. Він дуже часто буває в Україні, чудово володіє українською мовою, майже досконало знає історію України. Його бабуся була українкою, розповідала йому про Україну і прищепила любов до нашої країни. Я була у нього в гостях у Відні. Це надзвичайно позитивна та щира людина. У свої роки професор Гук ще й досі оперує та читає лекції студентам. У його кабінеті дуже багато українських книжок, речей привезених з України, української символіки. Він часто допомагає студентам з України, які мають бажання пройти медичне стажування за кордоном. Завдяки Гуку сотні молодих науковців різного фаху пройшли стажування в університетах і наукових інститутах Австрії. Мені також пощастило. Я познайомилася з професором в Україні, і він запропонував мені приїхати до Відня на медичну практику. Я, звісно, погодилася, бо це –  рідкісна можливість.

12167255_10206481541591568_1403753443_n

Ігор Гук дуже любить поезію, особливо Івана Франка, знає напам’ять його вірші. А коли вперше приїхав на батьківщину, побував на Полтавщині, щоб побачити будинок Гоголя, твори якого любить найбільше.

Практика оплачується?

Ні. Практика безкоштовна. Дорога та перебування у Відні за власні кошти.

Розкажіть про свої враження після майже двох тижнів проведених y найбільшій клініці Відня.

Враження чудові. Лікарня обладнана найсучаснішою апаратурою. Вона величезна, але в той же час дуже логічно побудована. Операційні розміщені на одному поверсі, всередині блоку – склад з медикаментами та апаратурою, між усіма операційними наявний аудіозв’язoк, двері в операційний блок мають коди. Усе продумано до найменших дрібниць, дуже багато одноразового матеріалу, кожен лікар отримує достатню кількість костюмів та халатів. АКН – це не лише лікарня, а й дослідницький інститут, де є можливість прослуховувати лекції, і до якого на стажування приїжджає багато студентів з різних країн.

Між державними лікарнями Австрії та України, мабуть, ціла прірва. А що ви можете сказати про приватні клініки? Чи відповідають вони вимогам європейського лікування?

Лікарень масштабів АКН в Україні немає. Але, звісно, є дуже хороші лікарні, у тому числі і приватні.

Ви розповіли про переваги медичного лікування в Австрії. Чи є щось таке, що австрійським лікарям слід було б перейняти в українських?

Напевне, витривалість. Hаші лікарі можуть працювати за будь-яких умов. 12167964_10206481534471390_40315543_n

Якщо порівнювати Україну й Австрію,  які “плюси” та “мінуси” мають обидві медичні системи?

Наші лікарі технічно австрійським лікарям нічим не поступаються. Ми робимо такі ж операції. Ми все це вміємо. Українські лікарі також дуже старанні та працелюбні, але повинні витрачати більше часу, ніж австрійські колеги, виконуючи ту саму роботу. У нас немає такої гарної технічної підтримки, сучасної апаратури. В українських лікарнях не працює так багато медсестер, тому більшу частину роботи лікарям доводиться виконувати самим. В АКН тільки на одному поверсі  10 операційних, тому пацієнти не мусять довго чекати, поки їх прооперують. Звісно, нам всього цього не вистачає. Щоб досягти такого рівня медичного обслуговування, починати треба насамперед з фінансування. Це питання часу та, звісно, грошей. Але і в Україні є дуже хороші лікарі, спеціалісти високого рівня, і старанні студенти, які проходять у нас медичну практику.

А мотивація у студентів є, так звана “любов до своєї роботи”? Чи їм все ж таки бракує цього?

Мотивацію потрібно розвивати, студентам треба знати, заради чого вони вчаться.

Після проведеного у Відні часу чи не хотілось би Вам разом з родиною переїхати до Європи?

В Україні у мене також є робота, родина, діти ходять до школи. Мій старший син скоро закінчить дуже хорошу гімназію, яка, до речі, цього року посіла перше місце по Україні в олімпіаді з рідної мови. Тому я не можу відразу сказати “так” чи “ні”. Існує дуже багато факторів, які б вплинули на моє рішення.

Які у вас залишилися враження від перебування у Відні?

Відень – надзвичайно гарне містo. Трішки не пощастило з погодою. Але я дуже задоволена своєю подорожжю, бо мала нагоду відвідати багато чудових місць, познайомитись з українською діаспорою, зазирнути до Української суботньої школи.

Фотоматеріали наданo Іриною Кишакевич

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Вікторія Зленко

Філолог англійської та німецької мов, майбутній викладач німецької мови. Хобі – активний відпочинок, подорожі та література. Життєве кредо – Amat victoia curram. (лат. Перемога вимагає терпеливості)

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: