Жадан німецькою або як 90-ті дістались Відня

Життя кожної людини — готова книга, де замість сторінок — часові одиниці. У глобальному сенсі, усі ми є частиною нон-стоп роману, де кожен прописує власну сюжетну лінію, що або «вистрілює» і назавжди викарбовується на сторінках історії, або губиться серед інших непримітних героїв на клаптях паперу у шухлядах столу.

Сергій Жадан, вочевидь, усе робив правильно, адже відголоски його буремної молодості, що описані у книзі «Депеш мод», захоплюють не лише українських читачів, а й оживають на сцені віденського театру Werk-Х.

Від реальних подій, про які оповідається у романі, до моменту його виходу, минуло 11 років. Рівно стільки ж знадобилось австрійській режисерці Юліі Бургер, аби історія харківських хлопців зі сторінок українського бестселера стала повноцінною виставою на віденських лаштунках.IMG_6538-min

Про те, що Харків на відстанні 1800 км, а 93 рік – у минулому сторіччі, забуваєш одразу після того, як опиняєшся у залі. Гостей вистави зустрічає помандрований життям молодик у спортивних штанях (білі смуги «адідас» у наявності, ясна річ). Декорації у кращих традиціях пострадянських реалій: потримані меблі, запилений торшер, стаціонарний телефон із барабаном.

Юнаком у спортивних штанях виявляється персонаж на ім’я Сергій. Вистава розпочинається з його монологу. Починається без попереджень, бурхливо і емоційно, що одразу дає зрозуміти — класичний Відень лишився за дверима зали.

IMG_6543-min

«Wissen Sie, ich fühle mich wie ein Fluss. Wie ein Fluss, der gegen die Strömung fließt».

*Я себе почуваю, як ріка, яка пливе проти власної течії. (оригінал автора)

«Депеш мод» — це історія звичайних хлопців із незвичайними іменами (Вася Комуніст, Саша Карбюратор, Собака Павлов), просянкнута алкоголем, марихуаною і юнацькою лірикою. Ненормативна лексика та деяка розбещеність персонажів додають виставі справжності та щирості. Межі дозволеного не перейдені, тому внутрішнього протесту чи обурення постановка не викликає.

«я боюся, що засну, і просто не додумаюсь прокинутися»

У виставі задіяно 4 актори. Час від часу вони перевтілюються у різних персонажів, та головні герої лишаються незмінними. Хочеться особливо відзначити єдину дівчину у постановці, яка блискуче виконувала як жіночі, так і чоловічі ролі.

Вимова рідних імен та назв на кшталт «Миколи Івановича» викликала усміх, та аж ніяк не применшувала таланту акторів. Вони прекрасно володіли залою і перетворили виставу на справжній перфоманс: літрами пили воду, імітуючи спирт, замащували фарбою обличчя, мастили одне одного кашeю, курили справжні сигарети. Атмосфера на сцені передавалась і глядачам. Ми відчували себе частиною дійства. IMG_6550-min

Особливий настрій створював музичний супровід, а саме пісні гурту Gogol Bordello, що дуже вдало влилися в концепцію вистави.

“Mолоді люди шукають свого товариша, y якого помер вітчим…”  Так сам Жадан описує сюжет роману, що, звісно, аж ніяк не розкриває його суті.

«Депеш мод» – це привіт із 90-х. Біографічна  розповідь письменника, що точно викарбує своє ім’я на скрижалях історії. І подивитись виставу варто хоч би заради того, щоб познайомитись із середовищем, де зародився український літературний талант. На щастя, така можливість у вас є.

Театр Werk – x  знаходиться за адресою Petersplatz 1

Вистави відбудуться:

18.05

19.05

20.05

Більш докладну інформацію щодо квитків, часу та місця проведення можна знайти тут

Знайшли помилку? Будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Про автора

Даша Тарасюк

філософ за фахом і покликанням. як досягну істинного сенсу буття - обов’язково розкажу) nulla dies sine linea

Залиште свій коментар

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: